Міжавторський челендж. Гра в слова. Моє оповідання

Шановні читачі!

Вчора отримала ваші слова, а сьогодні дарую вам оповідання "Крейда". Я його додам у мою книгу "Торба історій на один зуб", можете там почитати більш зручно. Гра зі словами була цікава. Запропоновані слова я виділила чорним.

КРЕЙДА

(детективне любовне фентезі)

Детектив мені не сподобався з першого погляду. Був занадто високий, занадто вродливий і занадто серйозний. Ух, красунчик! Не люблю я таких. Зарозумілий тип!

- Ви сновидиця Крейда?- питав суворо, блимнувши з-під густих брів такими синіми очима, що в мене аж серце затріпотіло, і одразу ж щось записав у маленький блокнотик. Я пожалкувала, що вдягнула сьогодні легку сукенку, бо спині пробігся мороз, а шкіру вкрили сироти. Гм. Що це зі мною?

- Ну, та-а-ак, - протягнула я, підсовуючи до себе горнятко з гарячою кавою, може, зігріюся. - Бабуся моя була сновидицею, мама, і от я теж… 

Чомусь я випрадовувалася тонким голосом, наче це погано. Навпаки, я була найкращою в королівстві. Мене й Крейдою прозвали, бо вибілюю сни начисто, після мене жодних кошмарів не знайдеш! І в королівстві таких цінували. Та ми на вагу золота були! Сам канцлер Герш наймав мене для впорядкування снів при дворі. 

- Коли ви з'ясували, що артефакт викрадено, чому одразу ж не звернулися в поліцію? - знову спитав.

- Так спочатку подумала, що на роботі забула. А зрозуміла, що пропав, у п'ятницю ввечері. Хто ж попреться на роботу на вихідних? Та й моква була страшна, - детектив здивовано витріщився, і я пояснила, спохопившись, що почала вже говорити, як наш шеф. - Дощило всі вихідні! Я не люблю таку погоду! Отож, прийшла в понеділок в офіс, пошукала, не знайшла, а потім вже й зв’язалася з вами, - я вчепилася у філіжанку з кавою, щоб детектив не помітив, як у мене тремтять руки. Ще чого! Все буде добре! Ми все продумали!

- У сновидіння ви давно ходили? - знову спитав чоловік, розглядаючи наш офіс.

А тут було на що подивитися! Мій шеф, Бартоломео Каспарович Кажан, знатно постарався створити відповідний антураж. Тут вам і картини у стилі нуар, і муляжі кажанів висять гірляндочками, і картини з абстракціями на тему кошмарів. Усе, що люди уявляють про сновидиць, які проганяють погані сни. Правда, трохи недоречними були щасливі й радісні фотографії шефа з дружиною на морі та його синочка, малого забіяки Тобіас в полі з ромашками, але то вже таке. Дизайнерський, можна сказати, оксюморон. Виходили в нас на стінах кошмарне щастя чи щасливий кошмар. Хто як бачив. Дружина пана Кажана наполягла на цих фото в офісі. Напевно, так сподівалася продемонструвати потенційним суперницям, що цей чоловік у шлюбі. Ну, в кожного свої заморочки…

Так. Ми всі, хто працює у фірмі пана Кажана, сновидці. Така в нас робота. Ми входимо у сни і чистимо їх. Робимо гарними. А якщо якийсь кошмар і затесався у підсвідомість клієнта, то ми його швиденько виганяємо з голови.

Інколи в людей така катавасія в голові робиться - жах один! Я часто по кілька разів у один сон ходжу, щоб до пуття все вичистити.

Останній раз я сон Його Високості чистила. І лишилося ж у сні принца Демида всього маленька частинка сну, навіть, здавалося б, неважлива, а тут бац - і важливою виявилася!

Треба було знову у той сон увійти. Я сподівалася, що востаннє. Якраз у понеділок і хотіла! Але хтось украв мій артефакт сновидиці, і я до того закапелку сну принца без артефакта тиждень буду добиратися. А за допомогою артефакту - миттєво входила.

В принципі, якби це не був принц, то я б і не хвилювалася, і поліцейського не викликала. Замовила б собі новий артефакт, а сама потихеньку через сон клієнта своїми силами добиралася б. Через тиждень усе б і зачистила. 

Але це був принц! І сон очистити треба було терміново, бо у Його Високості сьогодні, якщо шлюб буде укладено, відбудеться перша шлюбна ніч! Сьогодні ж шлюб укладають і  весілля справляють, як традиційно в нас завжди роблять, по понеділках. А увечері вони з молодою дружиною мають що? Так! Пізнати одне одного. І фізично, і у снах. А щоб кохання і щастя молодят не було нічим не затьмарене (особливо плітками про принца Демида і баронесу Жозефіну), то Його Величність наказав принцові сни почистити.

Король наказав, канцлер сновидицю (мене!) найняв, а я виконую. Майже знайшла у сні ту місцину, де Жозефіна лишила свої сліди й досить, гм, чуттєві й інтимні сцени! Але, от халепа, вкрали швидкосонний артефакт!

- У п'ятницю останній раз і ходила, - відповіла я детективові.

- Крейда у нас вправна сновидиция, не сумнівайтеся, пане слідчий, - увійшов до офісної кімнати і мій шеф. Він був із західних земель королівства й інколи вставляв словечки, якими шокував співрозмовників. - Нашу професію треба дуже увельбити, щоб все, як треба, вдавалося ! Вона ще потятком була, а я вже її матері казав - буде з неї толк! Все негативне лушпиння зі снів виколупує швидко й з гарантією! От вам треба почистити сни? - спитав шеф у детектива.

Той здивувався, але відповів, що ні, не треба.

- Можна за дзигарком перевіряти! Якби Крейда до вашого сну увійшла, то за хвилин десять позбавила б вас кошмарів і неприємних відкладень. І ви були б чистий і, так би мовити, білий! До вас у сни приходила б грайлива красуня, а не якась кошмарна… е-е-е…!

У детектива полізли на лоба очі. А шеф трохи збавив темп, бо зрозумів, що трохи говорить не те і не в тій ситуації. Як він дізнався, що в снах детектива присутня кошмарна… е-е-е…, залишалося загадкою. Але, напевно, так і було. 

Проте зупинити шефа було важко, його завжди охоплювало непереборне натхнення, коли говорив про свою роботу. А також скрізь рекламував нашу сновидницьку фірму. Ви бачили, може, в метрополітені рекламні картинки із зображенням альбіноса з баняком на голові? Це шефів креатив. А що? Альбінос - це наче ви і ваші сни, очищені до білизни. А баняк - то наша сновидницька служба! Накриє - і очистить. По-народному грубо, але дієво! Від клієнтів відбою немає!

- Я наводив довідки про вашу фірму і ваших співробітників. Панянка Крейда вважається найкращою в столиці. Саме тому її й найняв наш король, - кивнув детектив. - Але мене насторожило те, що ви, панянко Крейдо, вчилися з баронесою Жозефіною в одній Академії. У королівській сім'ї період шлюбної церемонії. Спільні сновидіння подружжя мають бути чистими! Тому вас і найняли. І все йшло чудово. Сон мав бути очищений ще в п'ятницю! Ви ж цього не зробили! Натомість - викрадено артефакт!

- Там роботи на п'ять хвилин! Я думала, в понеділок зранку впораюся! За допомогою артефакту це просто, - покаялась я. - А його вкрали. А щодо Жозьки, то я вам так скажу: вона як була ще в Академії видра, так видра й залишилася! Ми з нею в контрах були! Вона ще тоді, як плиска, перед усіма чоловіками хвостом трясла! І я перша про неї подумала, що це вона викрала артефакт. Тому й хочу, щоб ви офіційно зробили в її домі обшук! Вона ще й підставити мене могла, зараза така! У нас із нею старі рахунки!

Я сподівалася, що моя брехня звучить правдоподібно. 

- В домі Жозефіни Вараниці вже проведено обшук. Я одразу ж послав туди своїх людей. Все чисто. Артефакт повинен порушувати магічний фон. А там він нейтральний, - детектив знову поглянув на мене і повільно сказав. - Знаєте, шановна панянко Крейдо, не хотілося б, щоб якийсь маленький неочищений сон зіпсував усе життя Його Високості принцу…

- Ви натякаєте, що я не бажаю очистити сон принца? Що я не хочу, щоб він був щасливим у шлюбі? Та навпаки, я хочу цього всім серцем! І стараюся для цього! - обурилась я. - Думаєте, що я сама сховала артефакти чи знищила, а крадіжку інсценізувала? Спеціально вас викликала, а сама вже знаю, що ви його не знайдете?

- Ви сама все сказали за мене! - щиро зрадів детектив. - То як, будете зізнаватися?

- Не буду, бо цього не робила! - затялася я.

Хоча в душі трохи злякалася. Ага. Навіть не трохи. Вся надія тепер у мене була на шефа. Чи захистить?

- Добродію, - не забарився шеф. - Та щоб я блекоти об'ївся, якщо неправду кажу! Якщо хочете, обшукайте офіс, повидирайте одвірки з дверей, зірвіть підлогу! Може, ми в люфтарку його запхали?! - вказав шеф на вентиляційну решітку. - Залізьте й туди! Зробіть обшук помешкання панянки Крейди, моє, інших наших співробітників! Ми чисті перед законом і нічого не приховуємо! Для нас самих це прикра несподіванка! І пляма на репутації!

*********

- Ну, як все пройшло? - спитала баронеса Жозефіна, сідаючи поруч за столик.

- Нормально. Не повірив, напевно. Але ми з шефом все зробили, як ви й просили: артефакт знищили, тягнули з принцовим сноочищеням до останнього, - відповіла я. - 

- На рахунок фірми надійде завтра сума, про яку домовлялися, - кивнула Жозька. - Дякую, Крейдо. І Його Високість принц Демид теж дякує.

- У вас є тиждень. Я вже замовила новий артефакт. Весілля перенесли на тиждень пізніше. Але все. Я вже не гратиму в такі ігри. Шеф теж сказав, що йти проти короля йому не дуже подобається. І детектив був якийсь занудний! Наче й повірив, і королю при мені по телефону все доповів, порекомендував сам же їм весілля перенести… А в самого на обличчі недовіра й підозри…

- Ви правильно подумали, панянко Крейдо, що я не повірив, - почула я раптом за спиною ненависний голос. - Так і знав, що між вами й баронесою Жозефіною змова! - він підійшов до нас і сів на вільний стілець поруч. - Вітаю вас, баронесо, - кивнув Жозефіні.

Та почервоніла, хапала ротом повітря і не мала що й сказати. Та й мене вибило з колії те, що цей красунчик нас розсекретив.

- Давайте, щоб я не слухав ваших слізних виправдань, я сам розкажу вам, що відбулося насправді, а ви виправите, якщо десь не маю рації. Отже, баронеса Жозефіна та принц Демид вирішили втекти таємно з королівства. Адже зустрічаються вже давно, все королівство про це знає. Але Його Величність король проти їхнього шлюбу. Знайшов терміново принцесу в сусідньому королівстві і призначив весілля, навіть не попередивши сина. А перед укладанням шлюбу, ви ж знаєте, повинні обов'язково бути очищені сни. І тоді ви й придумали крадіжку артефакта. Це відкладало шлюбну церемонію на тиждень, а ви з принцом, баронесо, встигли б утекти з королівства. Гарна спроба.

- Ви нас викриєте? - спитала жалібно Жозефіна.

- Ні, - коротко відповів детектив. - Я вже повідомив королю, що справа навряд чи буде розкрито за один день. Тому він і переніс укладання шлюбу на тиждень пізніше. А через тиждень нікому той артефакт не буде потрібен. Виготовлять новий. Правда,панянко Крейдо?

Я відчайдушно намагалася зберегти самовладання. От, зараза, про все дізнався. І як? Професіонал, одним словом.

- То я побігла? - зраділа Жозефіна. - Вже склала валізи! Ми з Демидом таємно й інкогніто відпливаємо на кораблі сьогодні увечері. Ох, я така щаслива! Ми так кохаємо одне одного, просто обожнюємо! На островах Лілової Зорі ми візьмемо шлюб, і тоді королю нічого не залишиться іншого, як признати нас подружжям! Дякую!

Жозефіна побігла, а ми з детективом мовчки сиділи за столиком і мовчали. 

- Як ви мене розкусили? - спитала я сумно.

- Гм. Розповім тоді, коли пообіцяєте піти зі мною на побачення, панянко Крейдо, - раптом відповів детектив.

Я здивувалася, підняла погляд на чоловіка і втонула в сині його очей. Він був казково, неперевершено вродливий. От, зараза!

- Можна просто Крейда, - промовила тихо.

І зрозуміла, що входити у сни разом з цим чоловіком буде неперевершено чуттєво.

Передаю естафету Тетяна Овчіннікова, Катерина Федоровська, Лада Короп... Не пам'ятаю, чи вони писали))) І всім авторам, хто хоче! Це цікаво))

Щиро дякую всім за слова! Не писала їх окремо, бо багато часу це займає, вибачте.

Люблю вас, ваша Лариса Бондарчук ❤️