Вітаю, мої найкращі!!!

Запрошую усіх хто ще не знайомий з історією, Устима і Маргарити, до читання. Роман, "Непристойні ігри залишатиметься безкоштовним ще декілька днів, тож раджу скористатися моментом, й поринути в шалену історію героїв. 

На вас чекає: навіжена героїня; протистояння; цікава зустріч героїв; випробування, та безліч неочікуваних поворотів, а також шлях від фурії до ідеальної дружини. 

Уривок.

Проходить трохи часу і я починаю нервувати, бо щось вже надто довго їде Устим. В мене немає ні годинника, ні телефона. В часі я орієнтуюся так собі. Але сиджу вже надто довго. Втомилася. Мене від пережитого хвилювання морить сон. Тож знявши взуття лягаю на диван, на якому щойно сиділа.

Скільки спала не знаю, але відкриваю очі від того, що хтось зачиняє голосно двері. Серце стискається, коли клацає дверний замок. Різко сідаю і мої очі враз широко відкриваються. Налякано зиркаю у бік дверей. До мене наближається чоловік у білій сорочці з короткими рукавами та до половини розстібнутими ґудзиками. Тканина щільно обтискає мускулисте тіло. В загальному доволі звабливу картину доводиться спостерігати, але зараз не до цього.

Кліпаю, бо чоловік вже надто схожий на Устима, але охайний, доглянутий та досить елегантний. Коротке волосся вкладене у стильну зачіску. Легка щетина збрита. Чоловік впевнено йде до мене, а я зриваюся з дивану та задкую від нього. Розумію, що це Устим, але судячи з його зовнішнього вигляду, це інший Устим. І точно не той автомийник, якого я знала. До мене впевненою ходою йде цілеспрямований, впевнений у собі, самодостатній чоловік. Знову відчуваю, як крізь мене проходить потужна енергія, що збиває з пантелику та змушує ніяковіти.

— Привіт, лялечко! — Хрипким басом вітається чоловік. — Що у тебе трапилося?

Я вся напружуюся, та зіщулююся, бо чоловік зупиняється, і дивиться на мене надто впевнено та відверто. Я ж не знаю, як маю поводитися і, що казати. Я ж чекала іншого Устима. Того у потертих джинсах та білій не конче чистій футболці. Того, що їздив на Жигулях, а не ось цього харизматичного красеня. Не знаю, що відповісти. Гублюся, і взагалі мені хочеться втекти тепер ще й від нього.

— Марго, що у тебе знову трапилося? І взагалі, де ти була ледь не два дні? Трубку чому не береш? — З докором допитується Устим.

Я нервово ковтаю. Розумію, що мені пора забиратися звідси. Бо якщо чесно, я вже нічого не розумію. Або в Устима є брат близнюк, або це він в різних образах та амплуа.

— Я... — Не знаю, що сказати, гублюся. Відчуваю як тіло тремтить. — Коротше, у мене все добре. — Фиркаю та йду до дверей...

Непристойні ігри...

Буктрейлер...

Приємного читання і мирного та тихого всім дня!!!❤️ ОБІЙМАЮ!