Наталі. Перша зустріч

Знову ловлю зацікавлений погляд дівчини. А чому б не підійти? Познайомлюсь, відволічусь від небажаних думок.

- Така молода і красива дівчина сама, - зупиняюсь біля неї, спираюсь плечем на стіну, мило їй посміхаюсь. - Захотілось підійти, познайомитись.

- А може я навмисно стою одна, щоб ти підійшов, - грайливо промовляє.

Такий настрій мені подобається. Відчуваю, що діалог складеться.

- Якби я знав, підійшов би раніше і не змушував би тебе чекати, - хилюсь до неї, понизивши голос.

- Я рада, що це все ж таки сталось, - її миле обличчя заливається фарбою.

Соромиться. Невже я занадто наполегливий. Відсторонююсь, щоб дати їй простір. Розглядаю її уважно, поки вона опустила очі додолу.

Симпатична, одягнена скромно у бежеву вечірню сукню, волосся гарно вкладене, на обличчі мінімум косметики. Скоріш за все з пристойної сім'ї і дуже чемна дівчина. Іншого дня я б до неї не підійшов, бо вона занадто хороша для мене і невинна. Але сьогодні маю препаскудний настрій, а її відверті погляди змусили діяти.

- Може вип'ємо? - намагаюсь налагодити контакт.

- Вино підійде, - охоче погоджується.

Це знак, що вона готова до спілкування.

Відходжу лише на декілька хвилин, щоб взяти напої. Вручаю їй бокал з червоним вином. Собі взяв ще одну порцію віскі. Цей напій вже гарно мене розігрів і відчуваю, що тягне на подвиги.

- Як тебе звати, красуне? - легенько торкаюсь її підборіддя.

Вона блискає очима і посміхається.

- Наталі.

- Я Артур, - ковзаю пальцем по вилиці і вона прикриває очі. - Приємно, що я тебе зустрів. Я думав, що я знудьгуюсь на цьому заході, але ти врятувала мій вечір.

- Мені теж тут не цікаво, але мушу бути присутня, - відкриває очі, дивиться на мене радісно. - Але зараз мій настрій поліпшився.

- Сподіваюсь, ти не з чоловіком, чи хлопцем, - акуратно намацую територію.

- Ні, в мене нікого нема, - активно мотає головою. - Хоча батько мав намір мене видати заміж. Але я категорично відмовилась.

- Кандидат не сподобався? - хилюсь до неї ближче, вдихаю її солодкий аромат.

- Можна й так сказати, - говорить тремтячим голосом. - Мені більше подобаються такі як ти, Артуре.

- Думаєш, я підходжу для тебе? - кривлю губи. - Навряд чи з нас вийшла б гарна пара.

Вона нервово ковтає і переводить погляд на мій рот.

- А я ось іншої думки, - ледь чутно шепоче.

- І ти готова прямо зараз це перевірити, десь у тихому місці? - говорю їй на вухо.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1