Мирного всім дня, мої сонечка!!!

Сьогодні історія, Мії та Каміля, надійшла у передплату.

Спасибі всім, хто з героями з самого початку та залишається надалі!!! Ваша підтримка, — це моє натхнення!!!

Сьогодні буде опубліковано одразу два розділи.

Уривок.

— Міє, у тебе параноя. — Чоловік розвертається та йде до крісла. Виймає з подарункового пакета дві круглих коробки з прозорим верхом. В цих коробках знаходяться красиві зефірні півонії та троянди білих, рожевих та бузкових кольорів. Швед кладе коробки на стіл, й переводить погляд на мене. — Це зефір ручної роботи. Обери з кожної коробки по одній квітці, я скуштую їх, перевіримо чи там є отрута... Заодно скуштую, бо я такої краси іще не куштував, хоча зефір обожнюю.

Я не вірю йому, і підходити до нього боюся.

— Краще забери ці коробки, і скуштуй в дома з коханою. Мені від тебе нічого не потрібно. Краще залиш мене. — Прошу охриплим голосом.

— Міє, це подарунок тобі. Я нічого не забиратиму. Але лише скуштую, аби ти не викинула оцю красу, а навпаки насолоджувалася нею.

Розумію, що він не відстане. Хоч боюся його страшенно підходжу до коробок, розкриваю одну і вказую пальцем на велику білу троянду.

— Скуштуй оцю зефірку. — Зірваним голосом наказую

— Подай її мені. — Просить Швед.

Я нервово ковтаю, його близька присутність бентежить мене. Стараюся не дивитися на чоловіка. Обережно дістаю троянду з коробки та тремтячими руками передаю її чоловікові. Здригаюся коли наші пальці ненароком торкаються. Я справді боюся його...

Зефірка для брутального...

Миру усім! Обіймаю!