Може це шанс? Зараз найкраща мить. Хто знає, коли я знову його побачу.

- Тебе вести до будинку батьків? Ти досі з ними живеш? - я не відразу реагую на його запитання, занурена у власні переживання. - Наталю, куди тебе вести?

- До будинку, - важко ковтаю. Виходжу з машини і сідаю на переднє сидіння. Артур дивиться на мене здивовано. - Але спершу я хочу з тобою поговорити.

- Немає про що, - говорить занадто різко, відвертається і заводить двигун.

Ми їдемо далі мовчки, та я не збираюсь відступати.

- Є про що. Місяць назад ми переспали.

- Я не знав, що ти дочка Петра. Інакше б навіть не торкнувся тебе.

- Ти боїшся його?

- Не хочу псувати ділові відносини.

Он як. Робота понад усе. Та цього разу так не вийде, я не дозволю. Знаю таких чоловіків, мій батько один з них. Все життя лише про свій бізнес і думає, а ми з мамою завжди на задньому плані. Невже моя дитина ростиме в такій же атмосфері?

- Не хочу тебе розчаровувати, але вони вже зіпсовані.

- Що ти маєш на увазі? - він нарешті звертає на мене увагу. Похмурий і напружений. Та навіть у поганому настрої такий привабливий.

- Артуре, та наша ніч має наслідки, - говорю затамувавши подих. Знаю, що він зараз буде ще більше незадоволений. Але я мушу сказати, бо цього скоро не приховати.

- Які саме? - шипить і в'їдається суворим поглядом.

- Я сьогодні зранку робила тест на вагітність, - роблю паузу, даю йому час все осмислити. - І він показав позитивний результат.

Машина пригальмовує і Артур вивертає кермо у бік. Зупиняється на узбіччі і вмикає аварійку.

Мовчить. Декілька секунд просто дивиться вперед у темряву. У світлі панельних приборів бачу, як нервово рухаються його вилиці. Ззовні він спокійний, але всередині скоріш за все буря.

- Ти впевнена? - запитує стримано.

- Щоб знати на сто відсотків, треба йти до лікарні, здавати аналізи і робити узд. Але відсоток, що тест бреше, дуже малий. У мене затримка два тижні.

Він знову мовчить, кусає губу і нарешті дивиться на мене. Я думала він буде кричати, заперечувати, посилати мене. А він просто мовчить.

- Тоді завтра поїдемо до лікаря і дізнаємось точно, - дивує цими словами.

- Ти хочеш поїхати зі мною? - округлюю очі.

- А ти проти?

- Ні, я навіть буду рада.

Якщо чесно, не сподівалась від нього такої ініціативи. А може він думає що я брешу і хоче перевірити все на власні очі? Я не проти. Теж не горю бажанням бути вагітною від чоловіка, котрий переспав і забув. Я ж бачу, що я його зовсім не цікавлю.

- Я можу знайти для тебе гарну клініку, - пропонує.

- Я маю власного лікаря. Дякую, але не треба. Я завтра до нього подзвоню і домовлюсь, щоб він мене прийняв.

- Добре, - киває задумано. - Тоді вирішено. Скажеш на котру годину і я приїду за тобою.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1