Рецензія на книгу Країна Анґевіс. Втрачені мрії

Всім вітання! 

Не так давно, я вирішила приєднатися до безстрокового марафону!  Моїм вибором для читання стала книга Віки Лукашук – Країна Анґевіс. Втрачені мрії  

Так як я і сама пишу в подібній тематиці, мені було дуже цікаво, як інші автори бачать словʼянських духів та демонів, і як вони їх описують. Як вони взаємодіють в їх книгах. 

Спочатку, мої враження про книгу були змішаними. Все передавалося трохи сумбурно і занадто швидко. Але вже досить швидко, я втягнулася і все стало на свої місця. Персонажів багато, всі вони живі й легко запамʼятовуються. 

Сюжет теж цікавий, бо сповнений магії й безлічи пригод, а я це дуже люблю) Вони чередуються зі спокійними розділами, в котрих починаєш чекати, що ж буде далі? Дещо мене здивувало, бо я люблю інтриги й подібні повороти, але спойлерів тут не буде) 

Стиль написання і атмосфера, нагадали мені аніме(не через ілюстрації). Чомусь саме так, а не просто якийсь мультфільм чи казку. Тільки в цьому стилі я уявляла всіх персонажів. Написання легке, тому не важко було прочитати всю книгу цілком за кілька днів(можна і за один, але на жаль, інші справи відволікали). 

Стосовно головної героїні. Катерина запальна й неймовірна дівчина, зайняла окреме місце в моєму серці) Десь поруч з нею знаходиться Фелікс, антагоністи теж мають на це право. Взагалі подібних персонажів, котрі щось роблять не просто так, бо вони просто злі, я дуже поважаю й люблю. Це чудово) Окремо хочу зауважити, що ілюстарції шикарні, вони дуже доповнюють текст. 

Що окремо я оцінила, це те що в кожного героя прописана власна історія, котра впливає на їх дії. Робить їх такими, якими вони є. Всі вони ніби є справжніми людьми, котрі діють виходячи зі свого досвіду минулих подій. 

Стосовно мінусів, їх небагато. Мені кортіло б більше описів місцевості, самих міфологічних істот і про них самих. Але це вже говорить в мені моя скрупульозність. Я бажаю автору натхнення й продуктивності! 

Всім добра!