Табір та Сюрприз! Поговоримо?)))♥️

Вітаю, любі читачі та автори Букнет! Сьогодні таке гарне Сонце! Чи не так?) І про що ж з вами побазікати? Про село розповідала безліч разів, про дитинство також... Ех, виходить теми закінчилися! Тому бувайте;) Щастячка, здоровлячка і многая літа! Я уходжу у продовження своєї відпустки. 

Ну чого одразу ображатися? Га? Казали ж, що плакати дзуськи! А тепер що? Тааак, ану не ростраюйтесь! Добре, добре! Будуть історії від старої доброї Віки! Сідайте на стілець, заварюйте чайок(чи кавусю) та насолоджуйтесь! 

Що в нас в планах? По-перше, весело провести час. По-друге, я розповім про якусь пригоду із життя. По-третє, сюрприз. Але про нього пізніше;) 

Сонечко сяє, горобчики співають, а бідну Вікусю споряджають не до дідуся(як от брата), а в табір! Табір-дууже страшне слово! Якби ж то ви знали його значення! Місце, де багацько дітей, і всі то плачуть, то скачуть! Е, ні. Вікуся на це не підписувалась! Я подам в поліцію, що мене примушують до... А де всі? Ліс? Будиночки? Щооо?! 

Короче, табір мав назву зрозумілу кожному:"Сонячний". І я не думаю, що все крутилося навколо життєрадісних пригод та сонячних посмішок, як хтось там брехав. А все було простіше задачі по математиці з яблуками! Сонце, спека, комарі. От і казочки в житті! 

З самого ранку ми плентались на зарядку, потім прибирання території, потім пишемо книгу про експлуатацію дитячої праці... (Шуткую) Потім їдальня та ігри. А саме класнюче було накривати столи! Які ж в тому були плюси, спитаєте ви. А я відповім: 

1. Ти можеш трішки раніше піти з тих ігор. Зазвичай, всі робили що хочуть аж до обіду. Чи то розмовляли, чи сиділи, вмираючи від спеки... А ти, пане особливість, йшов собі в прохолодну їдальну;) 

2. Ти міг першим поїсти, не чекаючи інших. 

3. Мав змогу вибрати собі найкращу порцію! 

Але були і мінуси... Через які я ледве не плакала. 

Я вам розповідала, що в таборі було багато... Ем,... не дуже привітних людей? І я це знала на протязі двох поїздок до цього місця. Еге ж, прям пошастило! Що тут сказати? 

Коли була десь у першому класі(вже завершила його), то з сестрою в таборі познайомились з двома дівчатками. І з першого разу вони нам показалися такими добрюсінькими! Але потім... Це був треш, як хтось говорить. "Ти не так прибираєш!", "Вбирай, а я піду відпочину", "В тебе жахлива сукня!", і, до речі, через оцю от сукню я реально плакала. Для малої дівчинки, яка завершила перший клас це була трагедія! І тому я навіть не хотіла йти на ту вечірню дискотеку для дітей. "Роби так!", "А вона..." Ой, Леле! Я вже не витримувала! І іноді варто було проявити трохи агресії, виплиснувши всі емоції на тих зазнайкуватих осіб. 

Другий раз наче пощастило. А, ні. Не дуже... І повертаючись до їдальні, розповім один випадок. Мене тоді обрали на роль чергової. Я відносила посуд, розставляла тарілки... Короче, все як і раніше. І тут почалося! «Вік, прибери мою чашку», ну окі. Відносю, знов сідаючи на своє місце, аби поїсти. «Вік, і ось це віднеси!» Без проблем! Чим би дитятко не тішилось, хоч би не плакало! Сідаю знов на місце. І тут коронна фраза:«Ти чого сидиш та їси?! Твоя сьогодні черга, тому вбирай!» І як мене те дівча затуркало! Помий стіл, прибери, я все вожатій розповім, чого їси, чого сидиш, іди роби, не стій, не сядь! Ааа! 

В дитинстві я була доволі емоційною дитиною. А тому легко могла заплакати. Тож я відставила свою недоїданну страву та узялася за прибирання. Спати пішла голодна. Сестра, на щастя, заступалася та я сказала їй, щоб не хвилювалась. Це моя справа, і сьогодні я маю цим займатись. 

Хе-хе! Коли та білявка стала черговою, то просто відпочивала! Вона сказала, щоб ми самі за собою прибирали, а їй треба відпочити. Клас, аргумент залізний! 

Та це таке!) Але було багато цікавинок. Коли я захворіла, то навіть потоваришувала з дівчиною, яка казала мені гидотку за сукню. Вона тоді розповіла, що та дівчина, з якою ми з сестрою потоваришували, сказала їй це зробити. Але мені було вже байдуже. Головне зараз все добре.

Та в медичній зоні мені подобалось. Так, це був не табір, але ввечері я розмовляла з іншими дітьми, кому теж не пощастило. Бачила лебедів! Вони плавали у річці, а вітер колихав дерева, наспівуючи пісні. Мені подобалась ця атмосфера! 

Щодо сьогодення, то скоро я піду на пошту забирати деякі речі. Погода чудова! Я читаю, відпочиваю та... Пишу! 

Ось два уривочки з моєї таємної книжусі. Тільки тихо! Поки не думаю її тут публікувати, але подивимось. Хто розбере мої слова, тому пощастило: 

І щ о я нашкрябала? Розбирайтесь тепер!))) 
 

А я можу сказати ще один цікавий факт цієї історії! Її початок мені наснився! Еге ж, справді!))) Тому я була дуже рада писати саме цю книжусю. Поки пишу тільки початок, як вже наголосила. Якось довгенько, зате приємно;) Зараз легше складати текст саме ввечері. Якось і тихіше, і приємніше, чи що?) Тому чекайте! Деякі персонажі також наснились. І я намагаюсь їх описати майже так само, як і уві сні. Хоча деякі деталі вже й забула. Події запам'ятовую легко зі снів, а от людей-дзуськи! 

Також я недавно вже і повернулася додому. Що можу сказати? От ви колись бачили стару бабусю, якій все не так? От на пошті сидить прямісінько така ж бабусенція! Сестра прям намучилась з нею! Паспорт не подобається, те не подобається... А у висновку все зробила по маминому паспорту! І навіщо було питати тоді? 

Тож літо поки мене надихає. Раніше писала вранці, а зараз тільки ввечері. Дивина та й годі! А щодо історії, то основною цитатою буде:

 Хто хоч раз побачив Сонце-не захоче жити в Темряві...

Як думаєте, про що буде книга? Може, про академію? Нєа! Про гумористичні пригоди? Майже, але не зовсім;) Тоді про що? Пишіть свої здогадки! Цікаво дізнатись! Хто вгадає, про того складу вірш в наступному блозі))) Але не засмучуйтесь, якщо блог вийде не скоро, окі? Бо хочу вам тоді розповісти дещо дуууже цікаве! 

Та якось так;) Ну як ви? Сумували? Пишіть свої цікавинки, що трапились за літо. Побажаю натхнення та успіхів! Усього найкращого))) 

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка)