Зачарують ваш розум.
І бажання дізнатись, що буде далі, змушуватиме читати без зупину.
 

Темні часи!

 

Даніїл спустився до нас легким шурхотом крил. Його погляд мерехтів гнівом та чимось невловним для мене, від чого шкіра вкрилася сиротами.

— Усе так погано? — поцікавився я.

— Навіть гірше, ніж погано… — відсторонено Ден вдивлявся в нічне небо, що от-от мало посвітлішати.

— Ти — архангел! Хіба ж зберігати надію та вселяти її в інших не частина твоєї роботи, Дене? — Ірбіс зверхньо посміхнулась, та за цими словами ховалось занепокоєння. 

— Детальніше, будь ласка, що тобі вдалось дізнатися? — ледь стримував нетерпіння, силувано зберігаючи спокій. 

Архангели відчувають час по своєму, вони ніколи не поспішають. Мабуть, Даніїл був одним із найшвидших, тож можна вважати, що нам пощастило.

— Темні сили йдуть на землі, що підпорядковані нашому легіону! 

— Ну це ми вже знаємо! — уїдливо зауважила Ірбіс. 

Проте Ден на неї навіть не глянув. Він стояв, вдягнений у свій чорний костюм, та продовжував дивитись у небо, ніби звідти сподівався отримати потрібні відповіді. Його крила були чорними, наче воронячі, тільки величезні, такі, що могли б вкрити собою кількох людей. Зазвичай Ден їх ховав. Та тієї передсвітанкової години величні та жахні вони недобрим провісником розкрились поза Деновою спиною.

Продовження історії сьогодні та завтра о 18:00!

Солодкого читання!