Додано
27.06.24 21:41:31
Збільшення читацької родини❤️
Привіт, мої любі❤️
Сьогодні вас уже стало 2900 і я невимовно вдячна кожній з вас за те, що ви поряд на цьому довгому шляху від дівчини, яка мріяла стати письменницею, до автора з понад тридцятьма завершеними книгами, 16 з яких надруковані❤️ У світі не вистачить слів, аби висловити всю мою влачність та любов до вас❤️
Дякую за вашу підтримку, віру в мене та за те, що обираєте мої книги❤️
Принагідно запрошую вас до мого інстаграму, телеграму, а також книги у процесі, яка вже дуже скоро буде завершена. Оновлення щодня о 6.00, по два розділи одразу❤️
А тепер спойлер ранкових розділів❤️
"З палаючими очима і дитячою безпосередністю та захватом, він показує мені сузірʼя, розповідаючи про кожне з них. l9L4Ill0 І робить це настільки радісно та емоційно, що я усвідомлюю, що геть не знала його. Зараз, у вечірній темряві, підсвіченій лиш тьмяним сяйвом гірлянд, які кидають відблиски на вольове чоловіче обличчя, Алекс здається геть іншим. Не серйозним та задумливим, яким, зазвичай, постає поряд зі мною, а… живим. Людиною, RfpMNx5q зі своїми емоціями та почуттями, з власними захопленнями та любовʼю до чогось звичайного."
До зустрічі на сторінках моїх книг❤️
З любовʼю, Дарина❤️
Дарина Соль
3105
відслідковують
Інші блоги
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
Знижка на дану історію! Розлучення. Врятуй нас. Все виявилося обманом. Мій щасливий шлюб. Ідеальний чоловік. Це все лопається як мильна бульбашка і збиває з ніг. Єдине, що змушує посміхатися, це моя маленька дочка, заради
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. Нехай аудиторія збільшується, а тебе не залишає натхнення.
Дякую ща Віру
Доброго вечора. Дякую за Янгола!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати