Двоє Не кожному щастя приходить без стуку, Не кожному серце знаходить своє. Та варто лиш раз доторкнутися руку — І світ уже іншим назавжди стає. Вона — його тиша у бурі шаленій, Він — пристань її серед сотень

Іноді книга вже написана, останню крапку поставлено, герої давно живуть своїм життям… а авторка все одно дивиться на неї й думає: «Ні. Щось я тут ще не договорила». ? Цього разу я вирішила не чіпати героїв. Вони

Вочевидь, побоюючись залишитися зі мною наодинці, Лідія призначила зустріч на стоянці біля супермаркету. Заїжджаю туди. Впізнаю машину колишньої, яку особисто їй купував, і стаю поруч. Благо, вона обрала місце далеко від

Ні, серйозно. Ми сіли писати легку романтичну історію про фіктивний шлюб. План був простий: ✔ нахабна злодійка; ✔ холодний принц-дракон; ✔ трохи гумору; ✔ трохи романтики. Минуло дві глави... І тепер головний герой

Із цим автором у мене склалися дуже нерівні стосунки. Насамперед я прочитав в "іноземній літературі" його роман "Степовий вовк". Пам'ятаю, що сподобалося до тремтіння, але сьогодні я пам'ятаю цей роман вже