Відгук на книгу Володимира Татарли «книжкова шафа»

Вітаю, любі читачі та автори Букнет! До вашої уваги книга «Книжкова шафа» Володимира Татарли та мій відгук на неї. 

~Відгук є лише моєю

 особистою думкою~

Анотація: 

Кожна людина прагне правильно вибрати головну справу – заняття до душі, приносячи при цьому користь іншим, світу загалом. Головний герой – студент розмірковує про життєвий шлях, його мучать сумніви щодо правильності обраного напряму. Дивні події починають із ним відбуватися після переїзду на нову квартиру. З того часу хлопець починає бачити незвичайні сни, які починають турбовати його. Неоднозначні події мають підвести до ясного розуміння свого майбутнього.

Кількість сторінок: 55; 

Кількість розділів: 5; 

Жанр: фентезі/трилер. 

Сюжет: 

Історія ведеться від ім'я автора. 

В селищі проживає хлопчик на ім'я Тимофій. В нього є величезна шафа з безліччю книг: і пізнавальної, і художньої й наукової літератури. Саме рідні навчили любити ті пожовклі сторінки, повні історій та пригод різних часів. Додому Тімі задали написати твір по англійській мові. Але до голови взагалі нічого не лізе! 

Вийшовши з кімнати, хлопець помічає, що статуетка впала, але ніхто не міг її перевернути. В гості заходять друзі, і теж дивуються новому місцю статуетки. Але вказавши все на сусідського кота, діти йдуть на концерт улюбленої групи. Селище має в собі багацько жителів. Всі різні, але водночас відчувається така приємна атмосфера! Наче занурюєшся по вуха у своє дитинство, читаючи кожен рядочок. 

Мені припали до душі описи;) Особливо людей. 

Цей суб'єкт чоловічих компаній та безкоштовної випивки любив вештатися по всьому селищу у пошуках пригод. (Опис діда Гоши) 

День видався вдалим. Повертаючись додомцю, Тимофій помічає гарне небо, яке враз зачаровує його своєю красою. Ніби звичайна справа! А що там? Небо, то небо. Але якщо подивитися уважніше, то: 

Увага мимоволі падала на зоряне небо, з завислим осторонь білим серпом місяця, потім у поле зору потрапляла підсвічена будівля мерії і пам'ятники, що стояли неподалік. 

Наче потрапляєш у казку! І в очах вмить все оживає. Це надихає хлопця на твір, і він миттю біжить займатися домашнім завданням. Ручка хутко виписує кожне слово, намагаючись не забути подробиць. І вночі, зморений від насиченого дня, Тимофійчик лягає спати, поринаючи у сни.

Наступний розділ розповідається про дорослого Тіму. Він вже не малий школярик, а дорослий студент, який думає про написанні заліки. Та, на щастя, усе здано на відмінно! Пізніше приходить звістка, що Тіма має виїхати зі своєї квартири, бо власниця повертається. Збираючи речі, хлопець хутко шукає нове житло. На диво, таке потрапляє в його поле зору. 

Увагу привертає стара різьблена шафа з безліччю полиць та запилюжених книжок. 

«Може, хтось раніше виявляв увагу до цих книг, але, можливо, їх зацікавило щось інше, і вже зовсім не турбував естетичний вигляд.»

Приїхавши на місце, Тіма купує приміщення та миттю починає прибирання, бо естетичний вигляд кімнати більш нагадує ту, в якій давно ніхто не живе. Склавши книги на свої місця, студент з радістю дивиться на виконану роботу. 

Пізніше він знайомиться з хлопчиком Марком, який просто обожнює грати в телефоні і зовсім не любить читати. Та пояснюючи чарівність історій, він все ж таки дає декілька книг своєму новому товаришеві. 

Розкрий той світ, який автор відобразив давно, і ти дізнаєшся про щось нове. 

Виходячи на вулицю, його зустрічає старий дідусь. Він говорить доволі дивно, але на вигляд звичайний та приємний старигань. Хоча його вираз обличчя дещо збиває з пантелику Тимофія. 

—Ми навчаємось протягом усього життя і виносимо з цього необхідний досвід. Здобувши важливі уроки, люди починають розуміти себе та інших, хоча багато хто помиляється, але поки ми на шляху – все можна виправити. 

Тож після, так би мовити, філософської розмови Федір запрошує до себе Марка, Христину(сестру Марка) та Тимофія. 

Вночі хлопцеві сниться дивний сон. Він йде поміж шаф з книгами, і чомусь на серці стає все більш страшніше та неприємніше. Якесь дивне передчуття не дає спокою. 

І тут книга стає містичнішою та загадковішою. Я просто на всі сто уявила майбутню картину, і в мене виникли сироти на руках. Але таємничість не відпускала до останньої сторінки розділу. 

Тимофій йшов, тримаючи ліхтар. І враз він почув голос. Хтось гукав його, просячи допомоги. З-за дверей визирнула голова Федіра. Він дивакувато посміхався, і усмішка розпливлася аж до вух. Та Тіма продовжував стояти на місці. І тут потроху голова старого почала вилазити зі свого, так би мовити, сховку, відкриваючи потворне тіло: 

Вогники, що колихалися висвітлювали всю істоту: лапи коника, тулуб довгого таргана. Розлючений сусід зірвався назустріч. Студент швидко зачинив броньовані двері, заклацнувши всі замки. 

Що ж відбулось далі дізнаєтесь після прочитання. Що хотіла та істота? І чому вона була схожа на Федіра? 

Чи взагалі існує цей добродушний дідусь? 

Наступного дня герої мають йти до сусіда. Бо сни снами, а от засмучувати старого аж ніяк не кортить! (Хоча всередині я кричала, розуміючи наскільки це було безглуздо та страшно) 

Дякую авторові за такий вир емоцій;) 

Федір дістає із запилюженої шафи три папки–три історії для трьох героїв. І тільки під час читання, Тіма починає розуміти усі дивності цього приміщення… Повисла павутина наганяє страх, і непорозуміння. Адже чому тут все настільки старе? І чому помічниця так порожньо дивиться на нього? 

Перші дві книги назначались Марку та Христині. І діти, мов зачаровані слухали їх. А остання призначалась для Тимофія.  І тут мене враз обпекло цікавістю: чому ж такі схожості героя зі студентом? 

«Бачив зовсім нещодавно і колись дуже давно, фантазія дуже схожа на реальність – така, що ясно відбувається і приємна як райський світ. Але через плин років, багато що пам'яталося дуже розпливчасто. Звідки ця людина могла знати про те, що завжди залишалося для мене загадкою, мрією, існуючою і водночас не існуючою, яка приходить коли заманеться і йде»

Та після зустрічі всі йдуть своїми шляхами. Хтось у піднесеному настрої, а хтось зі злістю в очах. Та тільки дідусь залишається по-своєму байдужим…

Таємниці, загадки і реальний сон чекає Тимофія. І кого так боїться Марк? Хто ж видає ці дивні шурхотіння? І чи був кошмар реальністю? Дасте відповіді на ці питання тільки після прочитання;) 

— Ці шурхоти, що повзають, за стіною дуже підозрілі. Якщо там нікого немає – тоді хто їх видає? 

А я можу зробити невеличкий  

Висновок: 

В цілому історія мене не відпускала аж до самого кінця. Вчора я думала, що дочитаю її сьогодні, але не змогла це зробити. Бо аж занадто класно та таємничо було написано. 

Текст чистенький, і грамотно написаний. Описи дуже приємні, і атмосфера відчувається. Обкладинка одразу привернула увагу. А історії про книжкові шафи, бібліотеки, крамниці я обожнюю ще здавна. 

Тому Просто Віка рекомендує зі всіма сонечками цю історію до прочитання. Філіжанка кавусі, чи чаю та ця книга зроблять ваш вечір неповторним. А таємниць та загадок тут вдосталь;) 

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка) 

Стережіться тих, хто ховається 

за книжковими полицями та 

арками сну…