Чому Богун користувався двома шаблями та хто такі насправді козаки? Розбійники без роду та племені чи шляхетні захисники України з доброю освітою та безмежною любов'ю до своєї країни? 

Історичний роман "Льодова пастка Богуна" пройшов довгий шлях до свого завершення. Початок цієї історії виник у 2020-му році та просувався поволі через велике навантаження автора, себто, мене. До того ж, під час написанням паралельно штудіювала немало історичних джерел, аби відтворити атмосферу того буремного часу, характер діалогів та постаті героїв. Війна поставила на паузу написання книги, і за її завершення взялася лише восени 2023-го року. Друзі навіть намагалися вгадати де саме цей часовий розрив, яка глава закінчилася у лютому 2022-го року та почалася восени 2023-го ))

В процесі написання книги про визвольну війну козаків проти Речі Посполитої несподівано для себе "нарила" купу цікавезних фактів не лише про головного героя книги - полковника Івана Боугна, а й інші цікавинки. Часто в нашій уяві козаки - це такка собі чоловіча агломерація, що складалася переважно з біглих селян та суб'єктів без роду та племені. Але під час написання книги близько познайомилася з біографією багатьох козацьких ватажків і з подивом зауважила, що багато з них мали вищу освіту, здобуту в країнаї Європи, що вони вільно володіли кількома мовами та спокійно вели листування з представниками інших держав.

Не став винятком і головний герой роману Іван Богун. Цей козак мав шляхетське походження, а його родина - навіть власний герб. Здобув хорошу освіту. Можливо, навчався у Києво-Могилянському колегіумі, можливо у польському колегіумі, також за свідченням деяких істориків навчався у Берліні, де здобув фах інженера-фортифікатора, що допомогло йому під час визвольної війни створювати такі захисні фортифікаційні споруди, що їх не могла взяти жодна армія світу. Богун, як і сірко, не програв жодної битви під своєю орудою. Прекрасний почерк Богуна був доказом того, що той був вельми освіченою людиною. Припускається також, що Іван Богун володів шістьма мовами.

У романі також описуються деякі його характерні особливості:

"На чолі загону – вершник на великому вороному коні. В очі впадав його високий зріст та широкі плечі. Темно-русяве велосся злегка скуйовджене, темні очі примружені аби захиститися від куряви, яку здіймали копита розпашілих від швидкої їзди коней. По боках виблискували дві довші, аніж зазвичай у козаків, шаблі, виконані на замовлення, так як він однаково добре володів обома руками, що робило його практично непереможним на полі бою. До того ж умів цей лицар керувати конем ногами, і саме ці незвичайні навики наводили жах на ворога всякий раз, як він разом зі своїми вірними кіннотниками з’являвся у них на обрії. Цей воїн не програв жодної битви, якою керував під орудою наказного гетьмана Запорізького війська Івана Барабаша. Не програє він і жодної битви під орудою гетьмана Богдана Хмельницького та увійде в історію під і’мям «Перша шабля Хмельницького». Цим воїном був Іван Богун – полковник реєстрового війська"