Грай (не) за правилами

Привіт всім, хочу поділитись інформацією, що сьогодні на мою улюблену книгу "в процесі" під назвою "Грай ( не) за правилами" було відкрито передплату!. 

Обіцяю, що ви не залишитесь байдужими до цієї історії, там такееее... Марʼяна спеціально на кілька днів встановила мінімальну ціну, як бонус для моїх постійних читачів. Згодом ціна зросте, тож купуйте книгу зараз. Для автора дуже важливим показником є продажі книги у перший день передплати, тож придбавши цю історію, ви дуже порадуєте Марʼяну! 

А якщо ви ще не знайомі з цією книгою, то ніколи не пізно приєднатися до нових читачів!

Анотація: 

Я випадково потрапила у таємний клуб, учасники якого виконують різні дивні завдання, отримуючи за це гроші. А потім у пошуках роботи прийшла на співбесіду і побачила, що ми з моїм новим босом уже знайомі...

— Добрий день, — я прочинила двері і поглянула на чоловіка, що сидів за столом. — Я прийшла на співбесіду…
Але слова застрягли в мене в горлі, і далі я тільки кліпала очима, бо я його впізнала. Ні, я не знала його в обличчя. Але чітка лінія підборіддя і родимка біля правого кутика губ — я їх добре встигла роздивитися… Була думка повернутися і вибігти з кабінету, але я чомусь продовжувала стояти на порозі і витріщатися на нього.
— Ану стояти, мишко, — почула я його командний тон. — Я тебе впізнав… Іди сюди. Поговоримо…

Продовження - щодня о 21.00!

Уривок з нової глави, яка вже з'явилася на сайті:

— Ой, — вона поглянула у вікно, а ми якраз під'їхали до будинку. — Поглянь, у мене світиться, раптом то якісь злодії? Я точно пам'ятаю, що коли їхала вранці, світло було вимкнене!

— Виходь, — я насупився. — Я поспішаю.

— Мені страшно, давай ти зайдеш зі мною, просто глянеш, чи все гаразд, і тут же поїдеш по своїх справах…

Я закотив очі. Було очевидно, що це якась маніпуляція. Це було не в дусі Софії, раніше вона була більш нормальною в цьому плані. 

— Добре, — я зітхнув і вийшов з машини. — Віддаси документи і я піду. 

— Так, звичайно, — вона вхопилась за мою руку. 

Ми пройшли до підʼїзду, а потім і до ліфту. Мовчки піднялись на її поверх, потім Софія  поглянула на двері і обережно повернула ручку. 

— Наче замкнено, — дістала ключ і глянула на мене. — Ну, раз ти вже тут, то віддам тобі папери, зайди, будь ласка, до передпокою, я винесу, — з цими словами вона відімкнула двері. 

— Добре, — я кивнув і пройшов за нею, прикриваючи за собою двері. 

Софія дійсно довго мене не затримувала, вона пройшла в кімнату і за хвилину повернулася з текою в руках.

— Все тут, — вона усміхнулась. — Дякую тобі. Мабуть, то й справді я сама забула вимкнути світло, дуже хвилювалась. Зараз відчиню тобі.

Вона підійшла до дверей, повернула ручку, але двері не відчинилися. 

— Софіє, досить грати зі мною, — я підійшов до дверей і смикнув їх, але вони не відчинились…

Купуйте книгу "Грай ( не) за правилами" і стежте за подальшими пригодами героїв! 

Підримайте автора половиною чашки кави, дякую =)