Подяка і спойлер)

 

AD_4nXdaURmzfE3fbyO9rKndVr2984VyVXkTHBMzmdgcPNbddU-9gDje8Vb9He8oDfNrASVGfNqRtyH1Bj-pdhBT8o-XPHvhnVxH__qzrvzkc-rijRSi1n5MVNNerAqt3zvSGLZrVlKbH3KZMAE7k-oaI-lnydGN?key=_ziVjFnL7MNNRx_szdHw8g

Вітаю, любі читачі!

Ділюсь продочкою “Бунтарки

До речі, незнаю, чи говорила, перша і чернеткова назва книги була інша) 

“Пуститися берега”, але потім Музи передумали і не захотіли асоціацій з однойменним американським серіалом)

 

І уривочок та невеличкий спойлер)

Як ми знаємо, Дем зміг нарешті зустрітись з Ладою, однак на заваді їм тепер стоять його непрості стосунки з батьком, на якого Дем вішає всих собак)) Але чи так все просто?...

 

Раптом хтось м’яко смикнув за рукав. Повернувся різко, вже готовий послати до біса когось навязливового і застиг, бо “кимось” виявилась смаглява жінка в роках, з величезними золотими сережками з камінцями та чорним, як смола, волоссям. 

– Синку, а постій хвилинку, розкажу правду тобі… – завела всім знайому пісню вокзальних, а тепер от і “заправочних” гадалок. 

– Капітан спецпідрозділу “ARS”! – выдчеканив, враз охоловши. – В нас там камера пустує. У вас, прекрасна незнайомко, рівно 30 секунд, щоб мене здивувати. Інакше “всю правду” розказуватимеш у відділку!

– А-хха! – дзвінко і зовсім не відповідно її віку, засміялась вона. – Мене немає за що в'язати. 

– Вже 20 секунд! – повідомив, тримаючи вже сам за рукав її в'язаної кофти. 

– Ти втрачаєш кохану жінку не через батька, а через свою пиху! – видала вона, пронизуючи мене поглядом своїх темних очей. 

– Гарна спроба. – не здавався я. – підслухала, як я по телефону говорив? 

– Між тобою і коханою твоєю – чорна тінь! 

– Прекрасно! Поетично, я б навіть сказав. А тінь часом, не батька Гамлета? – показував я, що мене не “пробрало” всіма можливими способами. Та ця моя розвага тривала недовго. Враз все обірвалось з наступною фразою жінки. 

– А мати твоя нещира з тобою! На батька таїш злобу, а про неї нічого не знаєш! І доки не дізнаєшся, не бачити тобі щастя! Злоба його закриває! – з кожним словом відчував, як всередині все холоне. Про матір я не те що по телефону, я й вживу нікому не казав...

***

Читати можна тут

***

Неймовірно вдячна за вашу підтримку і довіру. Це надихає і допомагає знайти сили для творчості навіть в цей, м'яко кажучи, непростий час. Дякую! 

Зустрінемось завтра в продочці) 

 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.

AD_4nXd2Gh4qZc9fNJkB8mGVDjf5eWePe-Bc-wf0NBqLLvB5oACNXlJBEpZpgYoXzT0Mbro3JZeE8hnRGvQN0oRKrIgtytkpcas_mK_TdPi63WCJAuRd3TqMev1AA-xs9fVWSVC2ZJ33hLyRc_cUHKi788cLgvAd?key=_ziVjFnL7MNNRx_szdHw8gAD_4nXcMm3-Ce7KGlDlgsTGlEjZ82eZmWs9JNZJxp2-DtFSCOaf_j02XkYc2TifmB7AdYHgKxzcEGeZzGRQgAkBLkEhezU3L2llStPW8uRRXWqH2tkGFPRpSOjg2tK4aCgJubVtmoLP2C6fx8x6q2W2YXNaV-b2D?key=_ziVjFnL7MNNRx_szdHw8gAD_4nXdyU-XJTitukda-YVJOkvLv8a5nre_xejmbcN06aJ7zq3YTFim4h7t8OM1DyaBT5XixsmtBjyeVmq6ne8kAk4BFyJLsEjgQBj0-cxXmdBna41mkJxj-hWzdXLhRFY97k9OhT319gP6CaGc2t8oJz-cixwwx?key=_ziVjFnL7MNNRx_szdHw8g

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ірина Скрипник
16.06.2024, 11:16:13

Здається, я це читала, але не дочитала. Треба буде глянути, як допишу своє

Показати 4 відповіді
Ірина Скрипник
16.06.2024, 13:32:00

Єва Райн, Гадаю, що основний мій жанр таки жахастики.

Інші блоги
Фінал дилогії та вгадай назву новинки
Вітаю, любі читачі❤️ Магнітна історія кохання зведених добігла фіналу! Сьогодні роман ВЕКТОР ЇЇ ТЯЖІННЯ надійшов у продаж. Тож, хто любить читати завершені книги, ласкаво прошу до дилогії. Перша книга абсолютно
На подив Богам: про нашу жіночу силу...
Сьогодні я хочу поговорити про нас — сучасних жінок. Про тих, хто тримає на своїх плечах цілі світи, навіть коли під ногами здригається земля. Ми навчилися бути сталевими, залишаючись при цьому ніжними оберігами для
41 Розділ "Догмар Мораксус" вже на сайті. +візуал
Йти довелося аж на околицю міста. Свято не оминуло і цих місць, та люди тут були вже іншими. Менш щасливими. Менш усміхненими. Місцева «еліта» проводжала трійцю пильними поглядами. А згодом, оцінивши ситуацію, вирішила,
Монолог Гамлета у виконанні Дана
Вітаннячка! Історія про кохання Дана та Зої «Твоє кохання – мої крила» набирає обертів. Дан вже показав свої знання на парі з математики та врятував головну сторінку університету, а тепер здивує усіх артистизмом
Юху! Мене взяли!
Радію, бо пройшла модерацію й мого Хамелеона взяли на конкурс Дарк-романів! Це моя перша участь у такому букнетівському дійстві, тому ще не до кінця розумію як воно все працює, але ж тішуся❤️ Хоча б тому, що наважилася) За
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше