Вітаю, любі сонечка!!!

Сьогодні діє знижка на історію Маріанна та Владлена, з роману, "За межею можливого. До того ж книжка поміняла одежинку.

У книзі на вас чекає;

Поїздка на розкопки; 

Пошуки загубленого золота пана Вержинські;

Зрада;

Кохання з першого погляду;

Подорож у часі;

Пізнавальні та цікаві моменти, а також втеча з власного весілля головної героїні.

Уривок.

Маріанна зітхнула, зважаючи на все, що бачила кругом боялася будь-що пояснювати. Не була певна, що її зрозуміють.

В сіни увійшов Велезар звернувшись до дружини.

— Мотре, я їду далі, ше не все об’їхав. Най та дівка буде в нас, потім заберу до пана. Хай знахарка її подивиться.

— Куди, заберете? — Ледь не вдавилася Маріанна.

— До пана. — Повторив Нахмурившись чоловік. — Я поручник у пана Касіяна Вержинські. Зара пан поїхав у своє воєводство, та він скоро вернеці.

У Маріанни перехопило подих. — Який пан? Яке воєводство? Вони взагалі про, що? І чи взагалі нормальні? Від хвилювання стало дурно, повітря не вистачало. Зробила кілька ковтків узвару.

— Який зараз рік? — Само зірвалося з вуст.

— Двадцятий. — Пильно дивився на дівчину Велезар.

Ледь не плакала з надією глянувши на чоловіка, перепитала.

— 2020-й?

Чоловік розсміявся, а тоді опанував себе кинувши.

— 1720-й.

— Який? — Ошелешено перепитала шокована Маріанна.

— Точно забила голову, як падала. — Стурбовано повторила Мотря. — Бідова пані.

Апетит зник, відклала дерев’яну ложку в бік. Серце вискакувало з грудей. — Це точно сон, такого бути не може. Сльози втримати не могла. — Як я сюди потрапила? Що тепер буде? Тремтячими руками взяла чашку з узваром. Пила на силу, так наче вона доп’є і все стане на свої місця.

— Йой, та її зле. — Плеснула в долоні Мотря, знявши хустину почала робити їй вітер.

В цей час у хату увійшли діти, а за ними старша жінка, одягнена, так, як і Мотря.

Дітей забрав Велезар, жінки перейшли у ту кімнату, де Маріанна була раніше. Знахарка оглянула рану дівчини. Трохи помасажувала, щось під ніс шепотіла. Дівчина слів розібрати не могла. Жінка нанесла щось схоже на мазь, яка скажено пекла рану, але Маріанна зціпивши зуби терпіла. — Що це за шарлатанство? Жінка дала Мотрі якесь зілля, сказала зварити його, та давати пити хворі три рази на день.

Знахарка пішла, Мотря заварила зілля та дала чашку випити Маріанні. Випивши дівчина навіть незчулася як задрімала...

Пригоди тут...

Тихих спокійних вихідних та мирного неба!!!❤️❤️❤️