А ви любите гуляти під дощем?

Привіт, друзі)

15-й розділ роману "Ти моє світло" вже опублікований. Запрошую до читання з чимось смачненьким)

 

Ми вже практично на екваторі історії) 

Нарешті Ксюша зізнається, чому не хоче зустрічатися з Максом. А ще - що не може триматися від нього подалі, навіть якщо ризикує промокнути до нитки ;) 

 

Залишайте вподобайки і коментарі, підписуйтеся, щоб не пропускати оновлення) 

 

Розкажіть, чи любите ви дощ? А гуляти під час дощу? Діліться в коментарях)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Віка Лукашук
05.06.2024, 21:29:18

Люблю дивитись, як краплі дощу стукають попідвіконню, створюючи дивну музику душі. Тоді з чашкою чаю насолоджуюсь якимсь водночас сумним, але і радісним відчуттям. Чомусь люди думають, що дощ то лише песимізм та й годі! Але я іншої думки) За допомогою цієї погоди хочеться писати. Надихає доволі добре, чесно кажучи:) Звичайно, веселе не пишеться тоді у мене, але насолоду отримую. Натхнення Вам!

Кеті Рід
05.06.2024, 22:47:03

Віка Лукашук, Дякую за відповідь! У вас вийшла ціла поема - дуже гарна) Я теж люблю дощ і писати під нього. В ньому є своя, особлива романтика. І вам натхнення)

Інші блоги
З першим днем весни!
Уже і весна... як час швидко летить..Нехай ця весна принесе мир та добробут в кожен дім.. Успіху і нових звершень. .. .
Перша зустріч та мої експеременти
Перша зустріч героїв — це завжди неймовірний трепет. Це має бути щось таке, що зачепить увагу не лише персонажів один до одного, а й читача. Для мене надзвичайно важливо створити цю магічну сцену першої зустрічі, першого
⛔️ Червоні прапори - це романтика? ⛔️
Чому ми так любимо чоловіків із червоними прапорами… але тільки в книгах?⛓️ Той, хто мовчить. Той, хто контролює. Той, хто небезпечний. Той, від якого “треба тікати”. І ми такі: ​​✨ - ой, ну він просто
Більше ніж гра: Коли стадіон стає місцем правди
Привіт всім. Оновлення історії Павла та Ясі вже на сайті. Сьогодні у главі: Справжній вибух адреналіну, ревнощів та неочікуваних перетворень. Якщо раніше ми бачили героїв у затишній тиші бібліотек, то тепер увесь університет
Тиша, що починає дихати
Світ ще скутий крижаним сном, а повітря пахне гострим залізом та застиглим часом. Якщо озирнутися навколо панує крижана пустка. Дерева стоять, мов чорні вени на тлі блідого неба, а земля тверда, як камінь. Але не
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше