Шукати сенси. Завжди. 
З самого дитинства.
Я вичитувала їх у книжках, видивлялась в очах людей, сподівалась віднайти у справедливості.
Часом вони, наче міражі, маячили над обрієм. Я вперто крокувала до них, обпалюючи ноги гарячим піском.
Та діставшись цілі, втомлено осідала на коліна.
Їх ніде не було. Мені лишень здалося.
Потім з’являвся новий міраж на обрії та я спиналась на ноги та йшла знов.
Аж допоки, знесилена, не лишилась лежати посеред випалених жорстокою реальністю пісків.
І тоді я вирішила, що сенсів для життя може й не бути, та ніщо не заважає мені їх вигадати. Створити собі самій. Не гнатися за нав’язаним, не дозволяти іншим вирішувати за мене.
Тоді вже не треба блукати пустелею, тоді все необхідне вже є всередині тебе!

Радітиму кожному на своїй сторінці:

Booknet
Instagram
Youtube
TikTok