Знижки та спойлери
Вітаю, хочу повідомити, що сьогодні діють максимальні знижки на цікаві книжки про кохання "Він тебе програв. Ти тепер моя" і "Ритуали зради", встигніть придбати вигідно з 20% знижкою тільки сьогодні!
Також хочу показати вам спойлери з новинок про кохання від мене та моїх друзів:
— Це була футболка твого батька, — кажу, коли знімаю її.
— Хіба? — він бере річ до рук і дивиться на неї. — Блін, вона майже така сама, як моя нова. Певно, я переплутав, коли забирав її з балкону суху після прання. Він що, сердився? — Саша поглянув на мене. — Сказав тобі щось?
— Наче не сердився, — я знизую плечима. — Просто сказав, що вона його.
— Певно, він розгубився, не очікував, що я приведу тебе. Треба було його попередити, щоб він не приїхав так раптово, пробач, — Саша скидає домашню футболку і шорти і починає натягати джинси.
— Та нічого, ти ж і сам не знав, — кажу я, розчісуючи волосся. — Добре, що він поставився спокійно до того, що я ночувала в тебе…
— Ну, думаю, він хотів чогось такого, він же сам привів мене тоді в ваш будинок, — Саша вдягає іншу футболку і дивиться на мене. — Типу… Він хотів, щоб в нас все було серйозно і все таке.
— Так, вони з моїм батьком можуть бути задоволені, — я раптом зітхаю, сама не знаю чому. — Ну що, поїхали?
— Ви сказали, що треба буде визначити коло спілкування вашого родича? — він поглянув на Катю.
— Ну, це родич Артема, — сказала вона. — Його батько. Ми дізналися, що в нього є кілька жінок, з якими він має близькі стосунки… чи мав раніше..
— Так, — кивнув я. — З однією з них ми вже спілкувались доволі близько, тож цього разу було б ризиковано самим щось дізнаватися і у цих.
— Яка саме інформація вам про них потрібна? — запитує детектив, щось занотовуючи собі у ноутбук.
— Вік, зовнішність, — скзаав я перше, що спало на думку.
Мені було цікаво, чи вони так само схожі на Алісію… Це чомусь мене дуже тривожило.
— А, і ще дітей, чи є в них діти, якщо так, я б хотів побачити фото, — додав я. — І коли він з ними мутив. В якій черзі, це теж певно дізнайтесь.
— Я не розумію, яке значення це має зараз, — сказала я, дивлячись Мар’яновому батькові в очі. — Це трапилося багато років тому, коли ми з Мар’яном ще не були знайомі…
— Таке, що заради карʼєри ти чого тільки не зробиш! — це вже казала його матір. — Тим паче, якщо ти ще в вісімнадцять вже робила аборт, хто знає, що ще з тобою відбувалось, і що ще ти приховуєш зараз!
У мене сльози навернулися на очі. Найгіршим ударом стало те, що Мар’ян не заступився за мене, він просто мовчав…
Коли ми з Романом стояли разом біля телескопа і він практично обіймав мене, я відчула неймовірне щастя. Я немов купалася в тому щасті, і мої слова про те, що хочеться, аби це тривало вічно, були цілковито щирими. Навіть те, що на нас дивилися Макс і Софія, не применшило цього відчуття.
Але навряд чи Роман відчував щось подібне. Адже ми лише колеги по роботі, і не більше. І навіть те, що його серце билося так часто, коли він обіймав мене, мабуть, було природною реакцією. Це я придумала собі якісь емоції, яких насправді не існує. Я часто таким страждала.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати