Добрий ранок, мої любі! 

Опівночі було завершено книгу "Палка байдужість",  і я хочу щиро подякувати за те, що прожили зі мною цю книгу. 

Було важко, було емоційно,  подекуди й до сліз , але Яр та Ді разом змогли усе подолати.

Любі читачі, я вдячна кожному з вас за шалену підтримку, це найкращий стимул працювати далі. Залишу тут уривок з епілогу для вас)

Яр кілька секунд розгублено дивиться на тест, а тоді кидає його на ліжко і міцно мене обіймає. Цілує обличчя, збираючи сльозинки, і сам мало не плаче. 

– Дякую, колючко. Це неймовірний сюрприз, – шепоче. 

– Я знала, що тобі сподобається, – усміхаюсь крізь сльози. – Я сама в захваті.

Ми з Яром так і сидимо на ліжку поруч з донечкою, обійнявшись. Він уже нікуди не йде, а я просто ніжусь у його теплих обіймах. 

Нам просто треба трохи часу, щоб звикнути до цієї новини й стати ще трохи щасливішими. 

Після всього, що пережили, тепер тільки щасливе майбутнє разом. Що б не було далі – ми впораємось, тому що добре знаємо, як це – втрачати дорогих людей, довіру до них. І як важко потім повертати цю довіру назад. А інколи неможливо взагалі.

А щодо новинки... Вона обов'язково буде, уже буквально за кілька днів ми зустрінемось у новій історії про... Руслана! Так-так, наступна книга буде саме про нього)  Цей чоловік заслуговує на свій шматочок щастя. 

Зовсім скоро покажу вам обкладинку у своєму телеграм каналі. Тому, хто ще не там – ласкаво прошу)

Міцно обіймаю усіх! 

Ваша Уляна Пас!