Трішки пікантна добірка :)

Вітаю, любі читачі і читачки!

Ви помітили, деякі мої чоловіки-персонажі приділяють особливу увагу жіночому гм… спідньому?))) У хорошому сенсі, звісно, і героїням це переважно подобається!)) Пригадаємо разом ці моменти?)

❤️

— Може, тут я сама?

— Е, ні, це найцікавіше! Тут без мене ніяк.

За показною безтурботністю Тадей ховав хвилювання. Весь день його телефон обривали діди, але не відповів на жоден дзвінок. Чекав їхнього візиту в офіс, але пронесло. Він мав лише кілька днів на те, щоб вигадати авантюру, на яку його штовхала мама, та поки що нічого рятівного не спадало на думку. Точніше, дещо спадало, але тоді доведеться втягнути Гаїну.

— Хочу побачити тебе у цьому, — він узяв вішак з рожевим еротичним комплектом спіднього і показав їй.

Щоки Гаїни порожевіли від самої думки про те, що він побачить її в такому. Трусики стрінги і прозорий бюстгальтер явно були створені не для щоденного носіння, а для того, щоб бути швидко знятими з тіла. 

— До речі, про це, — пригадала вона. — Чув про недавній скандал з приміркою білизни в магазинах? Зажди, покажу.

Гаїна дістала смартфон і відкрила твіттер.

— Ось, — наставила Тадеєві фото дівчини у червоному спідньому, зроблене у примірочній. — Виявляється, багато хто міряє спіднє в бутиках на голе тіло і не купує, повертає на вішаках у зал. Потім можна купити таке у комплекті з молочницею, генітальним герпесом, сифілісом…

Тадей з огидою скривився. Вішак з рожевим спіднім випарувався з його рук і опинився там, де й висів. Пальці були квапливо витерті об штани.

Читайте книгу тут.

❤️

— Вже зібралась?

— Як бачиш.

Він зайшов всередину і прикрив за собою двері.

— А не треба було. Забула, про що домовились? Спочатку я хочу побачити тебе в білизні.

— Прямо зараз і бачиш, вона на мені. Просто під сукнею.

Рая спробувала усміхнутись, але усмішка вийшла геть неправдоподібною і натягнутою. Передчувала, що такі жарти з ним не спрацюють.

— Тоді я подивлюся сам.

Він повернув її обличчям до дзеркальних дверей шафи, став позаду, тримаючи за плечі.

— Ти ж не всерйоз?

— Ти чула, щоб я жартував?

Вони дивилися одне на одного у дзеркалі. Його погляд був голодним, палючим, різким, її — розгубленим, трохи зляканим, невпевненим. Рая важко ковтнула, геть не знала, що робити чи казати. Пустила все на самотік і спостерігала, як рука Владислава опустилася на її талію, а тоді — нижче. Він зім'яв пальцями легку тканину сукні і підібрав, потягнув вгору, відкриваючи огляду верхній край панчохи, стегно і трохи... трусики.

Читайте книгу тут.

❤

— Червоний… Спокусливо, — сухо коментує з-за моєї спини Гнат, коли надягаю бюстгальтер.

Доводиться помудрувати, щоб показати йому якомога менше оголеного тіла. Тому трусики надягаю, повернувшись у профіль. Не дивлюся на нього, але відчуваю на собі пильний погляд.

Лише поспіхом впорядкувавши знятий одяг, повертаю голову до Гната. А він ще в сорочці і штанах! Стоїть і витріщається на мене замість того, щоб переодягтися!

— Це захисні труси від домагань? — киває на мою білизну з високою талією і підходить ближче.

Я не відступаю, хоча хочеться сховатися, коли між нами залишаються лічені сантиметри.

Гнат підносить руку до мого плеча, зачіпає шлейку від купальника — тільки тепер помічаю, що вона перекрутилася, — і поправляє її. А тоді його рука опускається, пальці зачіпають резинку трусиків і тягнуть донизу, оголюючи мій живіт до тієї межі, яку не хотіла б йому показувати.

Читайте книгу тут.

❤️

— Задоволений?

— Ну як сказати... Безпечніше було б, якби ти роздягнулася повністю.

Настала його черга відігратися за всі вибрики.

Лія подивилася з-під лоба, аж затремтіла з люті.

— Ну гаразд, якщо ти боїшся дівчини у білизні...

Вона завела руки за спину, щоб розстібнути бюстгальтер, але несподівано Сергій зупинив. Підійшов упритул і перехопив її пальці на застібці, одночасно приобійнявши.

— Це буде надто велика спокуса для мене. Краще я просто перевірю тебе всюди.

Він підняв долоню до потилиці Лії, провів вниз по волоссю, перебираючи пасма, — впевнювався, що там немає шпильок. Вона стояла як вкопана, ледве даючи раду гніву, до якого домішалося цілком (дуже) приємне відчуття від його дотиків.

Сергій відхилився і забрав руку. Провів кінчиками пальців по чашечці її бюстгальтера.

— Ще тут щось може бути.

Перш ніж Лія відкрила рота, щоб обуритися, його пальці пірнули всередину чашечки, по-хазяйськи пробіглися там, ніби й справді шукали шпильки чи відмички. Її тіло знову зреагувало, але гордість зреагувала сильніше — сама ситуація була більш принизливою, ніж збудливою.

— Забери руку, — витиснула з себе Лія, але не зрушила з місця.

Він повторив "обшук" з іншою чашечкою і лише тоді прибрав пальці.

— Ще вартувало б переконатися, що в трусиках нічого немає...

Читайте книгу тут.

❤️

— Ти мала справу з мереживом?

— Мала, але небагато, лише з недорогим.

— Все одно глянь, — Захар потягнувся до столика і підхопив з купи мережива якусь річ. То був червоний бюстгальтер, такий прозорий, що його Ольга теж назвала б срамом. — Це пошили у вашому експериментальному цеху. Мені не подобається, але не можу зрозуміти, що не так. Французьке мереживо, а виглядає, як аліекспрес.

Рута відклала свою нову сукню і зам’ялась на місці, оглядаючи бюстгальтер, але в руки не наважуючись взяти.

— Дівчата в цеху переважно з трикотажем працювали, перші вироби з нового матеріалу можуть бути неідеальними. Може, боялись пошкодити, тому занадто великі стібки робили… Або погано підібрали нитки… Або…

Вона простягла руку і обережно торкнулась пальцями невагомої тканини. Взяла бюстгальтер, щоб краще роздивитись, а почувалась, чомусь, незручно перед Захаром з таким інтимним аксесуаром у руках.

Він підтис губи і важко видихнув. У такі моменти починав шкодувати про затію перенесення такого важливого виробництва на цю фабрику. Не хотілось спаскудити репутацію свого бренду, яку не один рік напрацьовував.

Бренду, який заснував ще з Уляною.

Захар змахнув цю думку, задумано почесав щетину і подивився на бюстгальтер у Рутиних руках.

— Приміряй.

— Що?

— Кажу, поміряй, подивимось, як лежить на тілі. Це твій розмір.

Читайте книгу тут.

❤️

Злата сідала в нічну маршрутку з усмішкою "від вуха до вуха". Ну, як сідала. Ставала. Сідати у коротесенькій сукні, коли під нею немає спіднього, і світити принадами — це вже непристойність, на яку навіть вона не здатна.

— Що за хворий збоченець... — бурмотіла собі під ніс, хитала головою, але продовжувала усміхатися.

Навіщо тільки йому знадобилися її трусики?

— А, і ще одне... — сказав він, затримавшись біля дверей. — Хочу дещо на згадку.

А тоді підійшов і вкотре за вечір заліз руками під її сукню.

Чи може, не зовсім так зробив і не зовсім так сказав. Злата не змогла б точно відтворити у пам'яті діалог. Проте факт залишався фактом — зараз вона їхала через пів міста без спіднього і з тягучим солодким відчуттям внизу живота.

Можливо, через кілька днів чи тиждень вона шукатиме у шухладі червоні стрінги і думатиме: вони ж були у мене? Я ж купила їх, як хотіла? Може, загубила? Але ж де можна загубити трусики?

Читайте книгу тут.

Обирайте книгу для недільного читання чи перечитування ;)

Нагадую:

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці