ви замкнені разом у чарівній пастці,

 та мусите обійнятися аби не замерзнути.

 

— Буде дуже холодно. Нам краще триматись разом, — зауважив Євген, помітивши цей рух.

— Пропонуєш обійнятися, — я весело засміялась. Усередині мене все ще палав вогонь тріумфу, бо вдалось поставити на місце цього нахабу.

— Угу, — мугикнув він, підсовуючись ближче.

Я важко зітхнула. Однак пропозиція була слушною, якщо ми не мали наміру змерзнути на смерть. Він розстібнув куртку. Я вмостилась на його плечі, обійняла руками торс. Вільним краєм свого плаща накрила його тулуб. А він накинув правий край своєї куртки на бік, закривши мою спину. Його рука лягла важко на мою талію та міцно притисла.

— У мене теж є надприродні сили, якщо раптом ти забув! — спробувала зіронізувати я.

— Та я бачив твої сили в дії. І з пам'яттю в мене все добре! — відрізав Євген.

Я дозволила собі бодай на деякий час розслабитися. Хоч мій мозок і волав про необхідність триматися від нього якнайдалі. Проте наразі Євген був єдиним живим створінням поряд. До того ж він вочевидь не мав наміру заподіяти мені шкоду. Принаймні поки що.

Оновлення сьогодні о 22:00. Темні часи вже настали!

Мій інст: Приєднатися)

Тік Ток: Приєднатися

Ютуб: Приєднатися)