Рубрика : Трохи жартівливих висловів...

Трохи жартівливих висловів з ЗІ МНОЮ ТЕМРЯВА :

Йосип сліпенький!!!

Тархун мені в очі.

Забери мене безодня!

Анічичирк!

От гадство!

Іть його…

Я, звичайно, не Аліса в країні Чудес, але мій світ теж …трохи ТОГО. 

Напевне, правильно таки римляни говорили – роки, коханок і келихи вина …рахувати не потрібно. А коханка мало того, що була порахована, та ще й знаходилася в іншій кімнаті.

– Так, а де краля поділася? – озирнулася я довкола.

– Я нікуди не поділася. І не називайте мене кралею. – прошипіла вона.

– Хвойда, стерво, зараза, погань, мерзотниця, розпусниця, підтіпанка, безсоромна дівка вибирай поки з нетрів пам’яті я ще щось не відкопала.

– Та їжакову ж маму! – простогнала я, впіймавши осудливий погляд Богдана. – Що? Я обіцяла, що буду тримати себе в руках, тільки в мене не виходить. – Якого чорта ця тендітна квітка весь час намагається корінням доверху перекинутися?

– Майя. – скривився Богдан. – Я розумію, що тебе ця ситуація не тішить. Але ти не могла б трішечки, – він навіть на пальцях показав на скільки, – не чіпати її.

– Ну, ангелик з мене не дуже. – хмуро посміхнулася я. –  І в такому стані від неї мороки менше. – розвела я руками, на що на мене знову осудливо подивився Богдан. – Але ти правий, вона добре готує. Та й вб’ю я її отак чисто випадково здається раніше, аніж це зробить її рогоносець. Гаразд, піду впираючись рогами в двері принесу їй водички. – перекосило моє обличчя в спробі чемної посмішки, що я більше так не буду.

– Не наривайся, бо мені теж уже хочеться стати вдовою і тупою пилкою поділити кралю на малесеньких краленяток так, щоб і собаки кісток не познаходили.

– Ти ж дівчинка, звідкіль черпаєш такі люті ідеї?  

– Тепер ти не одна. – розсудливо відказав Богдан.

– Угу, я з дружиною свого коханця, яка і сама б мене вбила. – нервово розсміялася вона.

– Я, звісно, не подарунок, але і смерті нікому не бажаю. Я злюсь на себе на Олега, тобі прилітає тільки за те, що ти тут є. Як на мене то плодіться і розмножайтеся, але подалі від мене.

– Та ви ж навіть кажете це з таким виразом обличчя, що все я проклята. – похитала головою дівиця.

– Ну, щось у грудях відчуваю…– закотила я очі. – Та й дорога від шльондри до ти мій ліпший друг трохи терниста.
– Ви нормальна? – нервово схлипнула гріховодниця

- Слухай, фатальна жінки, що ти на мене так дивишся неначе в мене роги виросли?– підняла брову в запитанні. –  А, так завдяки тобі вони ж у мене виросли. Підіймайся рокова красуня, підемо план порятунку заблудної душі складати.

– Так спокусниця, те, що в тебе не життя, а драма я зрозуміла, а ти ще нам не підкажеш, де може бути твій рогатенький чоловік?

– Годі вже вити на місяць, молода вовчиця. Ми вже зрозуміли, який крутий твій на букву Б. – виразно глянула я на неї. А так про всяк випадок, блискавок він кидати не вміє? Ні?

– Н…ні. – замотала вона головою і розгублено подивилася на Богдана.

– Я розумію чарівність зла. І всі люблять гімнюків. Але суперзлодія ти не могла вибрати скромнішого чи що?

– Ми вже зрозуміли, що той на букву Б володіє величезним набором понад здібностей. А тепер давай просто підемо спати. Бо в мене болить голова, а коли в мене болить голова я дратуюсь, а коли я дратуюсь я зриваюсь на тобі принцесо тьми.

– Майя все гаразд? – в дверях стояв Богдан і обводив нас запитливим поглядом.

– Все супер. Просто мої емоції грають моїм мозком в теніс. Уже задовбали. Хочу їх вкласти спати.

– Що?! – суворо подивися він на мене.

– Та валер’янку шукаю, а не те, що ти подумав.

– Тьфу ти, Господи, в моєму ліжку лежить коханка мого чоловіка і я її заспокоюю. Комусь про це скажеш сама приб’ю.

– Ти як сама?

– В моральному занепаді і зараз не готова скаржитися.

– Ти так невчасно. – чесно пробурмотіла я. – Хоча, якщо я вже з тобою спала… Слухай Мата Харі пити будеш?

– Ні! – поспішила відмови вона і навіть заперечливо похитала головою.

– Тоді роби ноги з кухні. Я засмучена, а коли я засмучена…вигрібаєш ти.

– Ваші знущання на мене не діють.

– Подвою зусилля? – запропонувала я.

– О, ви не стерпні.

– Як то тобі вдається бути таким незворушним в наші милій жіночій компанії? В тебе є німб,  млієш від кунсткамери чи все-таки п’єш заспокійливе?

– А! Тут цей вурдалака, щоб йому в рай для сексуальних маніяків в ролі жертви потрапити…

– Любонька, ти даси мені спокійно поїсти? – запитала її.

– Так. Звісно. – стримано сказала вона, а прозвучало як та жери хоч мою душу падлюка така.

– Ну, що ще? – здалася я.

– Ви мене ненавидите? – навіть не дивлячись на мене запитала вона.

Я прожувала й ковтнула. Обдумала її питання.

– Таке враження, що ти мені в нагороду дісталася за всі мої минулі гріхи. – підняла я голову до стелі і тяжко видихнула.

– Що з Отелло?

– Невловимий, людському окові, як стрінги під спідницею. – незадоволено буркнув він. – Я працюю над цим, поки ніяк.

– Угу. Я тебе, звісно, не підганяю, але не можна цього запроданця, що пре, як бульдозер якось все ж нейтралізувати?

– Так, ти легко погодилася, ти не плюєшся отрутою…в чому каверза? – задумався він на хвилину.

– Тримаюсь на позитивчику.

– Очі насиченого кольору бургундського вина. Плакала чи перетворюєшся на вампіра? – оцінила я красу.

– Ти оце зараз кричала, не тому, що тебе різали на шматки тупою пилкою, а тому, що побачила мишу? – уточнила вже я.

А вона наче кивнула.

– Пристріль її. – рявкнула я. – Або дай пістолет сама пристрелю нелюдь цю поторочену. – продовжила тримати я руку біля серця.

– Я? Бліда? – усім організмом виразила я здивування. – Вона мене доконає. Я починаю думати, що може до знайомства з нею її чоловік теж був милою і врівноваженою людиною. Бо тепер у мене теж он є гостре бажання видерти з корінням цю… квітку ночі. А своєму чоловікові навіть мстити не буду, здається вона зробить це за нас двох ліпше.