Ох, як мене качає ОБИРАЮ ТЕБЕ)
Разом з героями ніби повертаюсь в свої студентські роки, багато моментів черпаю зі свого минулого. Чесно, не думала, що сумуватиму за тим безтурботним часом, поки не почала писати цю книгу.
Рада, що герої не залишають вас байдужими)
І знову ж таки це буде перша моя дилогія, тож хвилююсь, але як би не було далі, отримую колосальне задоволення від процесу написання.
Хтось там в коментарях каже, що дуже солодко все було між Славком та Лірою, тож час додати трохи гіркоти. Цікаво, що ви думаєте про події останньої глави. Вихвалявся Славко перед Тохою своїми досягненнями чи ні?
А Ліра... точно знає, чого і кого вона хоче. Добре це чи погано в нашому випадку ще не ясно. Однак прошу не треба її весь час жаліти, вона ж сама винна в тому, що коїть...
Опівночі тут https://booknet.ua/book/obirayu-tebe-b424901
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМожливо пальцем в небо . Чисто на аби ляпнув . І таке бува)
Якось від самого початку не жаліла Ліру... І впевнена, що вона ще і сама не знає чого чи то кого хоче! Вона знайшла у Славкові... щось типу віддушини від сім'ї, яка їй не змогла дати певної любові та уваги!
Хлопці часто плещуть язиками...думаю, Слава теж, хоча з іншого боку він як ховає стосунки з Лірою, знову таки тому що братва не розуміє і підколює))
Іра Сітковська, Плещуть! Я знаю, що кажу! Мала два брата!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати