спойлери

Привіт, сьогодні хочу дати вам уривки-спойлери з сьогоднішніх глав книг різних авторів, обирайте книгу за уривком. Гарантую цікавий сюжет в кожній главі!

КНИГА 1

— Ти думаєш, у нього друга сім’я? — запитала я. 

— Його часто нема вдома, — він зітхнув. — Він розмовляв з цією жінкою. В неї дитина до біса схожа на мене в дитинстві… Що ще тут можна подумати?

— А як тоді розуміти його слова про якусь “іншу”, значить у нього не одна така Марія? Чи це він говорив про дівчину, яка загинула? 

— Якщо він говорив про загиблу… І то була його коханка, ще одна, то… — він закусив губу. — Може, батько дійсно причетний до вбивств. 

ЧИТАЙ ТУТ

КНИГА 2

— Марино, які в тебе плани на вечір? — запитав Костя, той самий мій земляк. 

Він був на пару років старший за мене і жив тут вже десять місяців.

— Думала нарешті розкласти всі речі, — я усміхнулась. 

Насправді чомусь відтягувала цей момент з розкладанням. Певно, мені все ще було трохи страшно починати життя зовсім з нуля. 

— Може, сходимо кудись повечеряємо? Речі можна і на вихідних розкласти… А хочеш, я можу допомогти? — усміхнувся він. 

ЧИТАЙ ТУТ

КНИГА 3

— Ану стояти, мишко, — скомандував я так, ніби вона вже давно працювала на мене. — Я тебе впізнав… Іди сюди. Поговоримо.

Поглядом ковзнув по фігурі… Вчора я обіймав і цілував її, а потім вона взяла і втекла, як та сама Попелюшка. Хоча я планував принаймні разок переспати з нею.

— Я на співбесіду, — сказала вона і почервоніла. 

— Прекрасно, — я кивнув і поманив її до себе пальцем. — Підійди ближче. 

ЧИТАЙ ТУТ

КНИГА 4

— Ти схожий на кота, — сказала я і усміхнулась. 

— Навіть не знаю, радіти мені такому порівнянню, чи ображатись, — він теж усміхнувся. 

— Ну котів усі люблять, вони симпатичні, — відповіла я. — Так що, мабуть, можна радіти…

— Я теж часто думаю про тебе, — несподівано сказав він, не відводячи погляду. 

— Цікаво, і що саме думаєш? — я відчула хвилювання.

ЧИТАЙ ТУТ

КНИГА 5

— Діти ще в утробі чують голоси батьків найчастіше. Вони звикають до голосу та інтонацій, — я погладив малу по голівці. — Я багато був поруч, тому вона звикла до мене ще тоді.

Раптом я побачив, що Соля усміхнулась мені. Я читав, що діти починають усміхатися лише в кілька місяців, а до того у них можуть бути тільки мимовільні гримаси, але мені хотілося вірити, що вона усміхнулась саме мені. 

ЧИТАЙ ТУТ (до речі, вже в суботу книга завершиться і ціна зросте, тож якщо хотіли придбати її вигідно, зараз самий час)