Кохання чи одержимість? Ви писали подібне?

Усім привіт! Що ж, зовсім недавно я опублікувала продовження мого роману "Дім втрачених ілюзій", яке має назву "Коли сонце не зійде" і щиро хочу подякувати тим, хто підтримав мою новинку! Для мене це дуже приємно і важливо для подальшої роботи. Ну і оскільки я звикла ділитися часом своїми думками та ілюстраціями до глав, хочу також розповісти і про новий пролог, написаний від особи головної антагоністки та лиходійки роману — Енджел, вона ж Нуара.

Помітила, що деяким моїм читачам здалося, що Енджел закохалась у головного героя роману, і свого супротивника — Дена, який молодший за неї майже на 200 років ..)) Але чи справді це так? Про це буде трохи нижче.

Як я й говорила раніше, Нуара являється моєю чи не найулюбленішою героїнею, незважаючи на те, що роль її далеко не позитивна. Чому ж саме вона? Тому що мені, як людині, яка цікавиться психологією — її особистість дуже цікава, адже в її душі відбувається ще та війна, в якій вона не може розібратися сама.

Для тих, хто не читав роману, хочу пояснити. Нуара — королева планети Горану, яка має намір захопити Землю. Їй двісті років, але завдяки великій силі енергії, якою володіє, виглядає вона як молода дівчина. Та й судячи з її відношення до чоловічої статі, вона вже давно забула про свій вік і він для неї не має суттєвого значення. Вона — богиня, неймовірно красива, розумна і жорстока королева, яка приваблює всіх чоловіків як своєю вродою, так і внутрішньою силою і могутністю. Нуара, як і її почуття — це часткова реальність, у неї є реальний прототип.

Що ж вона відчуває до Дена (Алана)? Кохання, ненависть, зацікавленість, одержимість, потяг? Судячи з останнього речення в пролозі, деякі й справді подумали, що вона закохалась. Але чи це так? Як автор роману, хочу одразу ж пояснити... Кохання — це почуття благородне і його головна сутність — це добро. Цьому почуттю треба також вчитися, так як не все, що має відношення до потягу та сильних почуттів може зватися коханням. То ж чи варто називати її почуття до Дена коханням?

Думаю, згадуючи події в книзі, ви й самі зрозуміли, що одержимість було б недоречно називати коханням. І частіше це поняття пов'язане зі злом. Нуара, сутність якої — темна, жорстока, могутня та зла енергія просто не здатна на такі почуття. Злі герої не стають хорошими в одну мить. Це просто неможливо. Те саме можна сказати і про їхні почуття. Одержимість кимось не може називатися коханням, хоча іноді ці почуття набагато сильніші і більш руйнівні. Вони здатні підкорювати собі їх господарів, робити вразливими, здатними відчувати біль та страждання. Але чи можуть вони через це стати коханням?

Нуара знайшла людину, яку не може зламати і підкорити собі. Яку вона не розуміє і не може розгадати. Про різницю у віці я навіть писати зайвого не стану, адже королева знаходиться в тому віці, коли будь які цифри її не хвилюють. Вона дивитися тільки на внутрішній світ і на те, чи може вона його підкорити собі. Ден, безумовно, приваблює її, як особа, сутність якої вона не розуміє до кінця. А це свого роду азарт. 

То ж не будемо називати коханням почуття, сутність яких — зло. Але чи здатне це так назване божевілля і одержимість з часом трансформуватися у щось світле? Було б цікаво, звичайно, послухати вашу думку на цей рахунок...) Тому що я нездорові почуття по типу одержимості кимось — зустрічала і в реальному житті. З того часу, як явище в психології, мені це почуття досить цікаве, так як до кінця воно не розгадане. І чи писали ви самі про таких суперечливих героїв? Цікаво було б послухати... 

Ще зробила ілюстрвції до прологу, але зроблю, мабуть, для нього інший блог...)))