Доля в твоїх руках

Рецензія на книгу Айсі Дори 

Побачила я на МАРАФОНІ Тетяни Гищак нове ім’я і думаю: дай-но, гляну! От і подивилася, не відірвалася аж поки до кінця не дочитала. 

Перше враження - радісне здивування. Ще один достойний уваги автор з’явився на Букнеті! Але давайте все за чергою.

Отже, нам пропонується короткий любовний роман ДОЛЯ У ТВОЇХ РУКАХ. 

Молода матір Юля вкрай незадоволена своїм життям. Після народження дитини вона знаходиться на роздоріжжі і вирішує як жити далі. Чоловік у Юлі непоганий. Заробляє добре, квартиру купив,  наліво не ходить, шкідливих звичок не має, ще й дитину любить, доглядає за нею з власної ініціативи. Все це Юля бачить і бере до уваги, і все ж чоловік безмірно дратує її. Дратує тим, що не помічає, навіть сексу не вимагає, ще й прозоро натякає на те, що вона йому більше  не подобається. Як саме натякає? А подарував річний абонемент в елітний фітнес-клуб! Отже вважає товстою. Сам же сидить вічно за своїм комп’ютером. Написання кодів і спілкування з замовниками для нього набагато важливіші ніж інтереси дружини. А вона мріє вирватися з буденності, мандрувати світом і відчувати приголомшливу пристрасть, як в її улюблених романах. 

З власного розсуду Юля намагається налагодити стосунки, чоловік буцімто йде назустріч, але нічого в них не виходить, стає лише гірше. Нарешті жінка робить висновок, що ніколи не кохала свого чоловіка. А тут ще й однокласник колишній зустрівся, перше кохання, повне мрій, але не реалізоване, з втраченими можливостями. І задумалася Юля про зраду. От тільки жінка вона розумна і обережна, звикла все обдумувати і зважувати, тож пішла на консультацію до психолога. Просити дозволу, як безпомилково визначила фахівець з психології.

Тут зупинимось і спробуємо розібратися чи можлива історія Юлі у реальному  житті, а всі, кого зацікавив сюжет, нехай читають роман. Там багато чого цікавого, а розв’язка взагалі приголомшлива.

Отже, чи можливо?  Та скільки завгодно! 

У декого може виникнути думка, що героїня просто з жиру казиться, але це не так. Подібне явище добре відоме і зустрічається доволі часто. Недарма ж тема жіночої нереалізованості давно вже висвічується найвидатнішими світовими митцями. Згадайте лише оскароносний фільм “Крамер проти Крамера”.

Найчастіше подібна проблема виникає саме після народження дитини. Жінка виконала своє біологічне призначення, реалізувалася як мати. Один етап її життя пройдено, перед  нею постає питання, що робити далі. 

Після народження дитини ролі в сім’ї видозмінюються, це не може не позначитися на стосунках. І це природний процес. Психологічно підготовлені до батьківства люди проходять його без перешкод. Наша героїня, на жаль, готовою не була. От і опинилася на роздоріжжі: чи повністю загубити себе, розчинившись у власній дитині, чи скакнути в гречку заради нових відчуттів? 

Тут я подумала: а як багато жінок, що прочитають цю книгу, виявилися, як і Юля, не готовими до переходу на новий рівень сімейних стосунків? Адже книга повинна їх чомусь навчити, а  обидва шляхи, які приходять в голову героїні, явно хибні. Однак автор знаходить третій шлях і впевнено веде героїню  по ньому. Як злий жарт долі виглядає те, що саме війна прискорила розуміння Юлею всіх своїх справжніх бажань і привела її до щасливого фіналу, але таке, на жаль, наше теперішнє життя, війна торкнулася абсолютно всіх його сфер. 

Неможливо оминути і ще одну сторону подружнього життя героїні, якій автор приділяє багато уваги. А саме інтимним стосункам. На жаль, і в наш час значна частина  людей проявляє в цьому плані повне невігластво. Юля належить саме до таких. Багато років вона чекала, що все відбудеться саме собою і приголомшливий оргазм звалиться на неї просто з неба. На жаль, таке трапляється не часто. Над цим працювати треба і бажано удвох. І добре якщо чоловік іде в цьому жінці назустріч, адже це свідчить про те, що він її любить. А якщо він і пахне для неї приємно, то про що мова? Це ж хімія, яка лежить в основі пристрасті! Варто лише її пробудити, як все вийде.

Дуже мені сподобався образ Юлиного чоловіка. Надзвичайно правдивий вийшов. Програмісти вони такі є, трохи не від світу цього - коли сідають за роботу їм дійсно нічого більше не потрібно. І чоловік він справжній, про що свідчать всі, без винятку, його дії. Авторка приділила йому менше уваги ніж Юлі, але описала дуже майстерно. 

Другорядні персонажі вийшли не менш яскравими, навіть ті, кому відведено лише кілька слів. Ната - справжня подруга, що завжди прийде на допомогу. Назар - не все те золото, що блищить. І батько Нати, який навіть власну дочку дістав своїм радикалізмом. 

Книга надзвичайно життєва і правдива. Жоден епізод не здався мені штучним чи вигаданим. Інтимні моменти, описані в романі дуже відверто. Вони  доречні, виконані майстерно і цілком здатні підігріти якусь частину аудиторії. Але не вони складають, як кажуть в Одесі, весь цимес. Головне тут - психологічна складова. 

За жанром я віднесла би цю книгу до психологічних драм. І можу лише жалкувати, що вибір жанрів на Букнеті  обмежений. Втім, і заявленому короткому любовному роману цей твір цілком відповідає. 

Ідея книги. Я б сказала, що тут їх дві. Першу точно відображає назва - доля знаходиться в руках кожної людини. Йти, чи не йти хибним шляхом - це твій власний вибір. А друга полягає в збереженні сім’ї, осягненні  цінності сімейних стосунків.

Я б порекомендувала прочитати цю книгу всім, для кого сімейні стосунки це не пустий звук. З огляду на 18+, зрозуміло. 

Написаний роман хорошою українською мовою, читається легко. До тексту у мене виникли чисто технічні зауваження. 

Треба звернути увагу на правопис слів разом-окремо. Приклади з тексту: не має - немає, на довго - надовго, не задоволення - незадоволення, шести місячна - шестимісячна.

Також в око впало кілька русизмів: брюшко - черевце; швирнути - жбурнути; воєнний - військовий; заснімуть - знімуть. 

Криниця знань - джерело знань (це усталений вираз).

І наостанок просто одруківка: виїзджати - виїжджати.

Більше зауважень викликали обкладинка і анотація, лице, так би мовити, книги.

Картинка для обкладинки використана дуже красива, але вона, на жаль, не відображає суті книги. Мати з дитиною це не повна сім’я. Не варто навіть віртуально відокремлювати їх від батька. До того ж виконана обкладинка композиційно не вірно. Саме зображення завелике, і здається, що “вилазить” за межі обкладинки, а от назви і імені автора на ньому практично не видно. В Школі Букнета є відео, де пояснюється, як зробити картинку і підібрати текст. Можна скористатися тими підказками, або звернутися до фахівця. 

Анотація на перший погляд виглядає непогано, але, якщо вчитатися, в першому абзаці помічаєш протиріччя - життям цілком задоволена, але нещаслива, бо воно не повне. Це  можна узгодити, уточнивши часові рамки і пояснивши чому саме життя не повне.  Наприклад так: 

Попервах Юля була цілком задоволена своїм життям: чоловік, робота, дім. І тільки коли стала мамою, мріючи про щастя для доньки, зрозуміла, що не таке вже воно й щасливе. Адже пусте, з купою нереалізованих бажань.

До другого абзацу зауважень немає.

Бажаю автору успіху у створенні майбутніх книжок. 

Перемоги і миру!