100 днів на острові: чесний відгук

Приходить пан Нетфлікс і каже, що вам надали безкоштовну підписку :))

Головні герої:
Пан Мені-Не-Вистачає-Екстриму;
Пан Нетфлікс;
Відьма як після пластичного хірурга.

Пройдемося по сюжету. Все починається з того, що ви, головний герою, безумовно нещасні у своїй стабільності. І життя середнє, і кохання організоване, ніби живете по заздалегідь підготовленому плану.

І тут приходить Нетфлікс… вибачаюсь, Нетфліш, який висуває досить цікаву пропозицію змінити все і поїхати до чорта на кулічки. Встояти можна було б, але тоді не було б книги :))

Далі полетіли до чорта на острів (і ось тут, пане автору, ви трошки заплутались у назві, бо вона декілька разів змінювалась).

Як я запамʼятала назву острову: АГА (погодились), а на островах є змії, тож КА, і з таких островів треба тікати - УІТАЙ (бо побачив змію і вже заїкаєшся). Досить весело, хочу сказати, якщо не думаєш про локацію цього острова.

Океанія (ну або поблизу неї) - це світ, який хоче тебе вбити. Особливо в морі! Точніше в океані (напевно?). Якийсь екстремальний герой, чесно кажучи, що вирішив там поплавати під час виживання. Ну якби до цього життя його не було надто екстремальним, треба додати…

Хотів би екстриму, краще б з парашутом стрибнув чи банджиджампінгом.

Ну короче, знайшов пригоди на одне… місце.

Далі Робінзон Крузо стайл. Живе, виживає, пригод наживає.

«Проте найулюбленішою пасткою була петля»…

Оумай, Haunting Adeline? Дарк романс підʼїхав? А шо… брутальний чоловік з монстровим… молотом!!!

Далі зустрів наш Крузо Пʼятницю (закреслено, бо це вже шипперинг виходить), жінку-відьму. І він стояв і розглядував її ніздрі, романтик.

Остаточно я закохалась у книгу, коли жінка підняла руки і вода розступилася перед нею. Моїсей, чи це ти?

Зустрілись одного разу Андерсен, Дефо та брати Гримм і вирішили, що їхні романи вже давно час переробити у сучасність.

На початку я повністю пірнула у цей світ, навіть не помічала якихось помилок. Вже далі трошки око чіплялося. Чомусь очікувала сумного кінцю, або більше філософського. Сама авторка описувала природу, роздуми з таким багатством, ніби це література про життя, «щоб замислитись». Але легкий хеппі енд також має існувати!

Просто оманливе враження через кількість описів :)) Тож у рецепті нашого Крузо є все, щоб посміхатись і не сумувати.

After all, це мила казка, яка змусить вас посміхнутись, зрадіти, розізлитися (на особливо впертих героїв) і зрадіти, що ви прочитали ці сторінки.

А читала я цю книгу у рамках марафону: https://booknet.ua/blogs/post/363457

За що організаторам окрема подяка, бо змушує читати не тільки те, до чого звик.

Посилання на саму книгу з веселими пригодами: https://booknet.ua/book/100-dnv-na-ostrov-b423686

Завжди ваша, сьогодні з гуморочком,
Олександра Метафор