Вітаю, любі промінчики)

Я нарешті трішки відійшла від нещодавньої операції та повертаюсь до вас із продовженням історії Темні часи. Сьогодні о 18:00!
Що як люди, що ненавидять одне одного, вимушені робити спільну справу, рятуючи цей світ?

Євген кивнув. Присіла навпроти нього. Бодай щось я мала зробити, зайняти руки. Оглянула рану уважніше. Виглядала вона паскудно. Та кров припинила стікати струмком, тож це вже було непогано.

Обережно почала стирати кров з обличчя. Євген сидів нерухомо. Тільки кривився, коли проводила близько до зони ураження. Тут в тьмяному світлі ліхтаря, з розсіченим чолом, він чомусь здався мені не таким вже й відбитим дурнем. Та я миттю спинила хвилю доброзичливості.

— Він самостійно б таке не зробив, — мовила я. — Йому допоміг хтось могутній. Можливо Ейв чи сам Брогз.

— Це вже немає значення, —  відказав Євген. 

Він схопив мою руку, коли я в черговий раз спробувала витерти кров з його волосся. Наші погляди зустрілися. Ми думали про одне й те саме. 

— Я спробую здертися нагору, — почала було я, — і перерізати ці гілки кинджалом.

— Їх навіть куля не взяла, — Євген стиснув мою руку міцніше. — Ми по вуха в лайні.

Не знаю, що мене більше розсердило: безвихідь ситуації, те, що цей прибічник Вільного Корпусу мав рацію, чи все водночас. Я різко висмикнула руку та почала намотувати кола кліткою.

Підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити нові цікавинки)

Також радітиму кожному в соціальних мережах: Tik Tok, Instagram, YouTube