Таємниці і мовчання між закоханими

Вітаю усіх)))

Тільки що оновилися книги у процесі Жар - птиця та Збережи мене))) Всіх запрошую)) 

Також повідомляю, що вже за кілька днів нас чекає фінал.у книзі Жар - птиця. Хто бажає придбати майже готову книгу за ціною передплати, ласкаво прошу)))) 

Уривки з нових глав:

Жар - птиця

"Нас перериває дзвінок телефона. Прошу Ніка не брати слухавку та він вже відривається від мене, апелюючи, що може бути хтось важливий. Напружено завмираю й спостерігаю за ним, адже всі важливі люди вже знають де ми. Сідаю, Нік хапає телефон й відходить до вікна. Приймає виклик, слухає когось на тому боці слухавки. У мене серце падає в п'яти, коли бачу як змінюється вираз його обличчя. Вісті не добрі, це факт. Затамовую подих й очікую, поки Нік договорить.  Хлопець кладе телефон у кишеню й трішки винувато всміхається:

— Я не казав тобі. — напружуюся, проте уважно слухаю. — Весь цей час я з татом займався Петруком та твоїми батьками. Мені хотілося, щоб твій тато відчув те ж, що й ти. Щоб мав шрами на тілі, які б нагадували йому, що ти під захистом і маєш того, хто за тебе вирве серце. Я… — Нік не почувається винним, але помічаю, що не знає як зреагую я, тому говорить обережно, — мабуть, трішки переборщив."

Збережи мене

"— Чай, кава? Чи сама приготуєш? 

Барна подає голос:

— Пригости мою наречену, — від того яким тоном він говорить, тіло вкривають сироти. — Сідай, — вказує очима на диван навпроти.

Не знаю, що діється, та враження, ніби Рома бачить мене наскрізь. І перевіряє. Тому не сідаю на вказане місце. Досить! Варто це слово повторювати частіше, тоді легше ризикувати. А те, що я зараз планую зробити для мене неабиякий ризик й дискомфорт. Я сідаю поруч з Ромою. Чоловік злегка повертає голову. Чорні, подібно вуглю, очі, уважно та лукаво оглядають, що хочеться втекти від нього, проте змушую себе сидіти рівно. 

— У тебе є питання до мене? — голос проникає глибоко під шкіру, до нутрощів дістається присмаком цитруса й терпкості. 

— Є. — глухо виходить. — Можу ставити їх? 

— Не раніше, ніж Сава заварить чай. 

За звичкою киваю. Зайві розмови дратують чоловіків, батько ніколи не любив, щоб ставила питання чи цікавилася чимось понад норму, на його погляд. Барна раптом сміється. Цей сміх… я не можу відвести очей від чоловіка, бо він такий, що подих перехоплює. Ніби, ніби грозові хмари розсіює. 

— Я пожартував. Запитуй. 

— Ти не відповів на моє останнє питання вночі, — тихо звучить.

— Ще рано говорити про те, чого я хочу або бажаю. Причини, яку назвав, недостатньо? — одразу розуміє, що маю на увазі питання чого хоче ще.

— Ні, — чесно відказую. — Тому що я не розумію нічого. Ти плануєш знищити “Партнерс”, вірно?"