Вітаю, мої любі!!!

На історію кохання Єви та Максима, сьогодні діє знижка.

«Спокуса для лихого», — це любовний роман наповнений інтригами.

Вона — примусово виходить заміж за нареченого зведеної сестри.

Він — бере її за дружину, бо іншого виходу уже немає.

Спочатку цей шлюб фіктивний, бо цього бажає Багров, та згодом Максим переглядає свої позиції, щодо цього.

Максим.

— Я не зрозумів, що це за глиста?!! — Заволав розлючено Багров, вказуючи рукою на худющу дівчину, у весільній сукні.

Він мов навіжений мчав у заклад, в якому мало відбутися його весілля. Але замість симпатичної Кіри, тут сиділа худа дівка. Він полюбляв білявок з формами. В доньку Антона Берестова, закохався, як тільки побачив її, на одній з вечірок. Від тоді проходу їй не давав. Кіра ж неприховано ігнорувала його.

Втішився, коли сам Берестов звернувся до нього, з діловою пропозицією. Знав, тепер Кіра буде його. Вчора ввечері вони уклали угоду, головною умовою якої, була донька Берестова. А те, що він бачив сьогодні шокувало.

Багров стиснув у руці букет з білих лілій. Бачив як на нього налякано дивилася, дівчина у весільній сукні. «Їй хоч вісімнадцять є?»

— Негайно покличте Антона Володимировича! — Зірвано наказав.

Дружина Антона Берестова, Марина аж підстрибнула, і не тільки вона, а й дівчина, що поправляла зачіску нареченій.

— Так звичайно! — Промовила білявка і подалася з кімнати.

— Залиште нас, з нареченою на одинці. — Холодно звернувся до дівчини, що тримала в руках фен.

— Я ще не...

— Залиште нас! — Не дав договорити, гаркнувши.

Дівчина нахмурилася, але мовчки пішла на вихід. Прикипів поглядом до відбиття, худющого дівчиська у дзеркалі.

— Що ти робиш тут, ще й у весільній сукні? Кіра де?

Дівчина опустивши очі мовчала. Роздратовано кинув букет на туалетну тумбу. Все дратувало.

— Ти німа? — Заревів, та розвернув її до себе разом з кріслом. Мовчання цієї непривабливої малої, вбивало. Нерви на грані, знову зірвався гаркнувши. — Кіра де?

Дівчина повільно підняла погляд, й відверто заглянула в його очі. Здається їй було байдуже до його криків.

— Я б тебе не бачила... — Холодно фиркнула.

Очі Багрова округлилися, такого зухвальства не чекав. «Я точно туди потрапив?!! Хто ця мала? І, що собі дозволяє?» Лють подвоїлася моментально. Схопив її за руку, піднявши з крісла, й з неприхованою люттю та відразою, заглянув їй в очі.

— Де Кіра? — Процідив розлючено крізь зуби.

Дівуля звузила зіниці, і з ненавистю випалила.

— Тобі сказати, чи сам здогадаєшся?!!

Продовження тут...

Тільки на Букнет.❤️

Хороших вихідних та мирного неба усім!!!