Чи варто прощати обман?
Вітаю всіх!
Романтичний період у ВБИВЦІ ІЛЮЗІЙ, схоже, завершився і, при цьому, досить боляче. Чи для обох? Хтозна. Для Ніель - точно. А от що відбувається з Ґілланором - поки невідомо. Чи вдасться йому вирватись з засідки, до якої він втрапив? Скоро дізнаємось.
Саму ж Ніель роздирає від суперечностей: навіть, якщо повірити, що Ґілланор, чи тепер вже Ілісс в неї закохався й відмовився використати, це не скасовує того, що на початку він це зробити збирався. Тобто, виходить, не закохайся він в неї, просто закрутив би голову й підвів до необхідного рішення. А потім було б дуже боляче. Хоча й зараз не краще:
Та найгірше було те, що всередині все роздиралось від невідомості. Ненавиділа його! Ненавиділа й боялась за нього. Справді, як остання дурепа. Стискала кулаки, вгризаючись нігтями в долоні до болю, й разом з тим хотіла відчути його подих, доторки, цілунки. Почути спокусливий шепіт. Заринути до звабливих очей, котрі постійно обіцяли неймовірне шаленство. Божеволіла від думки, що нічого цього вже може не бути, проте, до останнього сподівалась, що ще трохи й почує його кроки, побачить насмішкуватий погляд й втоне в його обіймах.
А ще до неможливості хотілось вірити у слова Феанора, що він відмовився її використовувати. Ніель пам’ятала ту підслухану розмову й, схоже, йшлось в ній дійсно про неї. І про те як самовіддано Ґілланор брехав їй, коли вона в лоб заявила про свої підозри, теж пам’ятала. Наївна! Хто ж в подібному зізнається?! Але їй хотілось бути ошуканою. Хотілось почути те, що почула. Хотілось… До болю хотілось! Щоб ще хоч трохи пожити в тій щасливій ілюзії. Та, схоже, ілюзії вирішили познущатись з однієї з найкращих ілюзійниць, заманивши до найреалістичнішої з них й безжально викинувши її потім звідти до осоружної дійсності, де вона – просто та, чиї здібності комусь потрібні.
І нагадую, що ця книга написана в рамках флешмобу #справжнє_кохання, й за цим посиланням можна знайти цілу купу чуттєвих історій на будь-який смак))
А більше подробиць про мої книжки, візуалів й приємних подарунків можна знайти в моєму ТГ-каналі, а також в Інсті, ФБ, Тік Ток
Всім приємного читання й мирного неба над головою!
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпірне питання... якщо людина розкаялася потім, якщо вони здатні відпустити ситуацію та знайти точки зіткнення, то чому б ні? Краще пробачити і почати заново, аніж все життя шкодувати про те, що не склалося.
Юлія Міхаліна, На фантазії не претендую: у нас вільна країна - фантазувати ще не заборонили наче)))
Не варто...
Mariia Poplavska, На жаль, ніхто не ідеальний.
Ну...залежить від ситуації та людини))
Інна Турянська, Це точно)
Ой, варто :))) Бо герої живі, помиляються, йдуть хибним шляхом, сумніваються:))) Тож у книзі, як і в житті, все може бути. І це можна назвати не обманом, а недоговоренням. Ніель прямо не спитала ж? :))) А він начебто й не збрехав:))))
Катерина Федоровська, Другий бік поки десь бігає))) Чи, може, вже й не бігає... Й він поки не висловився з цього приводу))
Нікому такого не побажаєш...
Наталка Черешня, Це так. Але й в реальному житті таке трапляється, на жаль(
Боляче Ніель, як же прикро(( але Гілланор дійсно закохався...
Таня Толчин, Він поки ще нічого у своє виправдання не сказав)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати