Вітаю і дякую, що зазирнули до цього допису.
Буду вам жалітись на себе і свою вітряну натуру. Адже пишу я дууууже повільно, кожного разу чекаючи натхнення. А воно, примхливе, підв'язалось до емоцій та настрою. От і виходить, що наразі паралельно пишу 4 романи.
Коли мене заїдає декрет і стає себе шкода, пишеться про важку жіночу долю і важливість того самого горезвісного чоловічого плеча.
Коли гуляю з донькою в дворі ліцею, перед очима стоїть 16-річна дівчинка, яка мріє танцювати, і пальці тягнуться описати план по досягненню мрії цієї цілеспрямованої панянки.
Коли тягне переосмислити власну юність, пишу про дівчину вожату в ДЦ Артек (події 2008 р.) і чоловіка психотерапевта, змушеного відтіснити власне Я, придушити особисте, щоб професійно підтримати подругу.
І за цими емоціями та думками, я втратила Макса. Який він? Чого прагне? А який світ в якому він живе? Цей герой найменше схожий на мене, тому довелось подумки прописати його життєвий шлях, щоб зрозуміти що в нього на поверхні, а що глибоко в середині.
Не буду обіцяти, що Макс швидко повернеться, все ж він не емоційний герой, і пишеться зусиллям волі й вимагає концентрації. Ще й сюжетні плани Наполеонівські. Тож я прийняла рішення публікувати "Пекло" частинами, а не по 2-4 готові сторінки. Допишу "Покарання" - почну регулярний виклад. А на черзі ще "Злочин" та "Спокута".
Я намагаюсь писати хоча б по трошку, але щодня. Тому прошу залишатись підписаними на мою сторінку, тут буде цікаво.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВи велика молодець! Це круто, що ви пишете кожен день, навіть якщо нема на це сил, мало хто на це здатен! Творчого успіху вам!
Тесса Лавгуд, Дякую за підтримку
"16-річна дівчинка, яка мріє танцювати", - оце було б дуже гарно колись прочитати, якщо воно не виллється у зазвичаєвий "жіночий роман" чи СЛР (ці жанри мені взагалі не цікаві).
А щодо "дівчини-вожатої в ДЦ Артек (події 2008 р.)", то в мене до вас виникло безліч питань "з корисливим інтересом", ну прямо таки цілковитий "вагон і маленький візок на додачу". Річ у тому, що я вже пів року працюю над чимось схожим (хіба що без "Артеку" та "очима дитини", а не вихователя), але саме про відпочинок у дитячому таборі", і мені дуже-дуже бракує реалістичного "фактажу". Тож, якщо дозволитиме, то хотів би дещо запитати з цього приводу. Так склалося, що у подібних обставинах я опинявся лише єдиного разу за життя, і це було надто давно і я майже нічого не пам'ятаю з тих часів, а хотілося би, щоб читач "вірив" у події, а тому мені вкрай потрібен "позаштатний консультант" чи щось таке.
Але я розумію, що ви маєте власні проблеми і, можливо, величезні обмеження у часі.
Іра Сітковська, Я ось зараз згадувала історії і зрозуміла, скільки ж було трешу. Вожаті - самі ще діти і нам довіряли інших дітей 24/7 біля моря! Хоча це гарна школа життя для домашніх дітей.
цікаво...як читач я теж часто "скачу" з книги на книгу))
Іра Сітковська, Я з вами згодна
Мені здається, що рідко нема натхнення писати щось взагалі. Частіше не хочеться писати щось конкретне.
Тому не чекайте музи, починайте писати те, що виходить з душі. Можливо це не надто правильний і довгий шлях, але він теж приведе до мети)
Айсі Дора, О, сьогодні ж гляну, що це за програма
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати