— Так, — вона опустила очі. — Це справді важлива і хвилююча новина. Ти, мабуть, дуже зрадієш, коли її почуєш...

Невже вона знала про те, що ми з Мариною теж зустрічались, як і вони з Філом? І вона хоче мені щастя… Якщо все так, то дійсно більше не буде ніяких проблем. Ми зможемо розʼїхатись прямо сьогодні.

— Я радий, що ти сама вирішила підняти цю тему, — я усміхнувся. — Дійсно, нам двом вже давно було потрібно в усьому зізнатись. У нас було багато чого хорошого… Треба запамʼятати саме найкраще і тоді в подальшому ми зможемо радіти одне за одного, бо все ж ми не чужі люди.

— У нас не тільки було, але й буде багато хорошого, — схвильовано сказала Аліса.

— Що ти маєш на увазі? — я дещо насупився, вона виглядала і говорила якось дивно, не так, як зазвичай...

Хто читає, той вже певно може скласти 2+2 і зрозуміти, що саме хоче повісити на Кіра Аліса...

Читай з 1 глави тут