Книга "Несанкціоноване звільнення привидів" отримала багато відгуків і я дуже вдячна вам.

Я почала писати цю історію у 2019 році для моєї племінниці Даринки, якій зараз десять років і вона мешкає в Україні. Твір мав бути коротким, але згодом я захопилися читанням усіляких міських легенд, почала згадувати численні вірування та забобони, які притаманні східноєвропейцям.

Ті, хто прочитав книгу, можуть думати, що мотузка з ніг мерця, якою Сара хотіла зачепити Галю на одному місці, це моя вигадка, хоча це не зовсім так. У селі Князівське, Рожнятівського району, Івано-Франківської області тридцять років тому раптово помер мій дід Іван від серцевого нападу. Діда поклали у домовині посеред вітальні, щоб родичі та односельчани могли попрощатися. Усі дзеркала були завішані простирадлами. Коли піп справив останню службу і діда мали везти на цвинтар, моя бабуся крадькома тицьнула мені у руку бинт-мотузку, сказавши, що цією мотузкою були звʼязані ноги діда, а перед похованням ноги потрібно розвʼязати, щоб померлий міг вільно ходити на тому світі. Мотузка мала принести мені везіння. Я декілька років носила її у гаманці, а потім загубила. Згодом я залишила Україну, бо мандри кликали мене в дорогу.

Дякую за прочитання. Пишіть будь ласка відгуки та запитання.

З повагою

Галіція Мідвест.