Знову до жаги кохання

- Що це знову за ніщебродське барахло на тобі? - кивнув, вказуючи на мій одяг, самотнє вологе пасмо впало йому на лоба, певно після душу одразу прийшов сюди.

- Це мій одяг, у ньому зручно, - наїжачилася я.

- Несмак, - презирливо скривив губи. - Нерозумно приховувати під безформними ганчірками таке розкішне тіло?

Підійшов впритул, я не рухалася, щоб не розпалювати в ньому азарту.

- Цю ніжну лінію плечей, божественні груди, - довгі пальці ковзнули по моєму тілу, темний погляд стрімко чорнів, - таку тонку талію та звабливі...

- Я, мабуть, спущуся поїсти, щоб не образити Марію Микитівну, - відступила крок назад і попрямувала до виходу.

Посміхнувся і рушив за мною, він свого домігся.

Сьогодні  пізно ввечері продовження книги. https://booknet.ua/book/za-zhagoyu-kohannya-kniga-2-b419231