Вітаю, любі!

Гарних та мирних усім вихідних!

Сьогодні діє ЗНИЖКА на історію кохання, Тимофія та Юлії, з роману, «(Не) покірна».

На вас чекає владний, впевнений у собі герой, та вперта самодостатня героїня, на шляху якої трапилося чимало випробувань. Саме це зробило Юлію, сильною, незламною та не покірною.

(Не) пркірна

Уривок.

Тимофій виплив з-під води, і побачив на краю басейну свого заступника Романа. Він доплив до краю басейну.

— Кого я мало не розстріляв вчора? Холодно поцікавився він, взявши келих з віскі, який стояв на краю басейну, а поруч стояла пляшка із питвом. Він одним махом осушив келих, й глянув на заступника, який дивився на нього з верху в низ спопеляючим, повним осуду поглядом.

— Хто він? Мабуть, синок, якогось цабе? Не мовчи! — Зірвався Фабіян.

 Поставивши келих, знову плюснувся під воду. Обпливши басейн по колу, повернувся до Мишкова.

— Хто той шмаркач? — Знову роздратовано запитав чоловік, у басейні його слова відлунювалися в стінах не маленького приміщення. Він добре знав свого заступника, отже, щось серйозне, якщо Роман прийшов до нього з таким виразом обличчя.

Роман ногою копнув спочатку келих у воду, а за ним відправилася пляшка. Він присів біля басейну й буквально прошипів.

— Ти збив жінку.

— Що? — Зірвався Фабіян. — Це була баба?

— Зав’язуй тусити. — Наказав Роман. — Побиваючись за однією, ти мало не позбавив життя іншої.

Тимофій не хотів вірити у те, що чув. Він був переконаний, що заступник його розводить, аби допекти.

— Досить, Роман! Ти, що мене за лоха тримаєш? — Це був пацан!

— Це була жінка! А переплутав ти її з хлопцем тому, що вона була одягнена у байкерське спорядження та шолом.

— Та ну на фіг. — Не вірив Тимофій. — Ти хочеш сказати, що ця коза вистрибнула мотоциклом на тротуар, і погнала мов навіжена.

— Ти грозився зброєю, хлопці ледь втримали тебе. — Роман зітхнув. — Тобі пити не можна. Досить! — Роздратовано кинув чоловік біля басейну...

А ще запрошую до нового розділу історії кохання, Марти та Ярослава, з роману, «Ти вже у моїй владі». Історія буде оновлена близько 21:00.

Продовження тут...

Уривок.

Я ще не встиг з’явитися в офісі, як до мене вже бігла, поправляючи окуляри Марина. Статна блондинка, бальзаківського віку. Вона моя права рука з особистого піару, та моїх забаганок. Я згрішив би, якби сказав, що ця жінка не справляється зі своєю роботою. Вона профі у своїй справі.

Наблизившись, блондинка вітається та цікавиться.

— Ярославе Вікторовичу, дівчата з модельних агенцій вже зачекалися. Питають чи ще довго вас чекати?!!

Я почув, що питала Марина, але мій погляд прикипів до дівчини, яку бачив через скляну стіну у моєму кабінеті. Худорлява брюнетка, одягнена у досить таки шикарну сукню, в якій вся спина оголена, ходила туди сюди, моїм кабінетом. Схоже її щось не влаштовувало, бо про це свідчили її жести...

А також до 21:00, на вас чекатиме оновлення до роману, «Покорена мною». Це історія Уляни та Кирила. Там сьогодні знову вируватиме пристрасть та п’янкий дурман. Тож без шматочка, аби не порушувати правил.

Шаленство тут...

Чекаю Вас на сторінках цієї гарячої цієї історії.

Миру всім та тільки гарних новин!

Обіймаю!❤️❤️❤️