Поки перечитую стару книгу, яку невдовзі озвучать, трохи накидаю вам цитат з неї. Можливо вам теж сподобається.
— Якщо ти так не любиш елійців, то давай. Бий. Я навіть не кліпну, — міцний чоловік, вищий за мене на голову, піднявся на ноги та підійшов впритул, нависаючи загрозливою тінню. Було у цих словах щось таке, що змушувало повірити. — Примусь мене хоч щось відчути.
— Це не поверне мені її.
Відчували колись подібне? Шалене бажання помститися, яке розбивалося об розуміння того, що помста нічого не змінює і не вертає людини. Інколи мені хочеться знищити пів світу. Добре, що лише в книжках.
Я не хотіла, аби мені заміняли тих, кого я любила. Я хотіла їх пам'ятати, адже поки я їх пам'ятала, вони не помирали по-справжньому. Вони завжди жили всередині, трохи вище мого серця — в душі.
Поглянь на мене, Даніель. Я любила. Я втратила стільки всього, що шкодую, про те, що здатна взагалі відчувати. Я виглядаю щасливою…? Знаєш, люди йдуть. Шкода тільки, що вони не забирають із собою ті почуття, які викликали у нас — жити було б набагато легше.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗвісно. Не бачу нічого поганого в помсті. Біль вчить мене чомусь? То й я можу побути вчителем для когось. Та й життєвий досвід показує, що ті, хто завдає болю, міняються лише в книгах. В житті вони знову й знову роблять комусь погано.
Марі К, Абсолютна правда. При чому тим, хто їх вибачає.
Хм...якщо чесно такого не пригадаю), інколи хотілося в думках побажати того ж)), але щоб прям мститися то ні)
Інна Турянська, Я і про думки
Щоб забирали з собою почуття, то дiйсно було б краще. Згодна.
Тетяна Олiйник, Сумуєте за кимось, хто зник?
Хотіла, щоб людина відчула те, що вона змушувала відчувати інших.
Лара Роса, Угумс
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати