Вітання, любі!!

Мирного всім дня!!!

Запрошую до знижки на історію, Олега та Еріки, з роману, «Купальська ніч». Це емоційна, гаряча, пристрасна, та відверта історія.

Випадкова зустріч змінює життя обох героїв, та закручує у вир пристрасті та кохання.

Еріка та Олег

Уривок.

— Крихітко, я зараз дещо запитаю, але ти не ображайся, це лише мої припущення, і я можу помилятися...

Дівчина насторожено глянула на нього, й розгублено кинула.

— Питай.

Олег хмикнувши, відверто дивився на неї кілька секунд, і все ж запитав.

— Як при таких хороших навичках їзди, ти примудрилася заїхати в моє авто? Чи не навмисно, ти це зробила?

Еріка очевидно була приголомшена почутим. Збентежено кліпнула, тепер чекав захисної реакції від неї, «Адже, що-що, а захищати себе вона вміє». Дівчина важко зітхнула, та сперлася на спинку сидіння, й заклавши руки на грудях, невдоволено кинула.

— Навмисно! Я спала і мріяла, аби в’їхати в дупу такому як ти, а ще до втрати пульсу, хотіла потрапити до списку твоїх трофеїв...

Іще запрошую до історії, Марти та Ярослава, з роману, «Ти вже у моїй владі». Оновлення буде сьогодні до 21:00.

Марта та Ярослав...

Уривок.

— Дяченко! — Процідила я прізвище чоловіка крізь зуби, і зараз тішилася, що у шлюбі з цим покидьком, залишила собі своє прізвище. — Послухай, донжуане, тепер мені приховувати правду немає сенсу. У тому, що у нас з тобою не було дітей, не моя провина. А причиною моїх невдалих ЕКО, є ти. Це ти безплідний. Я приховувала це, бо мене попросила мовчати, твоя мати. Вона буквально благала мене, не казати тобі нічого. Саме тому, я останні п’ять років, відмовлялася від ЕКО. — Злість буквально кипіла у мені, але я більше мовчати не збираюся, як, і зупинятися. Вирішую сказати все як є. — Чи ти думаєш, я кайфулала від цих болючих, неприємних процедур, знаючи, що вони марні...

— Що ти несеш? — Заревів Маркіян не своїм голосом...

І на останок, запрошую до історії, Уляни та Кирила, з роману, “Покорена мною“. Оновлення теж буде близько 21:00.

https://booknet.ua/book/pokorena-mnoyu-b422559

Уривок.

— Кириле Ярославовичу, вже майже всі розійшлися... — Тихо позаду нагадала Уляна.

Шелест кліпнув, але не реагував на її слова ніяк. Дівчина витримала паузу, а тоді відчув, як вона ледь торкнулася його руки вище ліктя. Від цього доторку, здригнувся. По тілу чоловіка рознісся струм.

— Кириле Ярославовичу, що з вами? — Дівчина обійшла його, зупинившись перед чоловіком, й поцікавилася. — Може я можу вам чимось допомогти?

Чоловік звузивши зіниці, глянув на дівчину, згори в низ. Вона ж під цим відвертим поглядом, вся знітилася.

Приємного читання!!! Миру та спокою!❤️❤️❤️