Єлена — головна героїня мого пригодницького фентезійного циклу «Шлях Найманця». І мені стало цікаво... А чи цікаво вам читати пригодницьке фентезі, написане автором-чоловіком, якщо головний герой — жінка?

Привіт! Сьогодні мене звинуватили в тому, що мій стиль схожий на ШІ. І знаєте, що стало доказом? Короткі речення. Колись підозрілою була маячня в тексті. Потім — довгі тире. Тепер ось короткі речення. Здається, ще трохи

Піддавшись якомусь несвідомому, сильнішому за розум імпульсу, Хлоя знову простягнула руку. Її пальці повільно, майже благоговійно торкнулися його закривавленого передпліччя, а потім ковзнули нижче, окреслюючи тверді,

Зізнаюся чесно: я не забула про книгу і не забила на неї. Я просто героїчно вперлася в глухий кут — і тепер милуюся ним зсередини. Не знаю, що мене смикнуло почати одразу дві книги, події яких відбуваються в одному місці

Багато авторів беруть набір упізнаваних образів — домовик, русалка, Перун, вишиванка, борщ — і просто розставляють їх як декорації в стандартному фентезійному сюжеті західного, або вже східного зразка. Міфологія перетворюється