Вітаю, мої любі!!!

При усіх подіях, бажаю усім миру, здоров'я, незламної віри у краще та ПЕРЕМОГИ!!! Бережіть себе та рідних! Обіймаю!

Хочу повідомити вас, мої сонечка, що історія, Уляни та Кирила, з роману, "Покорена мною", надійшла у передплату. 

Оновлення вже на сайтуі, а до вечора буде додано іще один розділ. 

Читати тут...

УРИВОК.

Уляна зупинилася у нього за спиною, приблизно в метрі.

— Кириле Ярославовичу, я вже піду. До побачення!

Ще з хвилину дівчина стояла, та розвернувшись рушила до дверей. Шелест оглянувся, й зробивши крок, схопив її за талію, миттю притягнувши до себе. Тендітні руки Уляни опинилися на його грудях. Які ледь не до половини виднілися, з-під розстібнутої сорочки. Збентежений погляд дівчини, опинився прикутий, до його біцепсів. А тоді налякано почав підійматися догори.

Кирило відчув, як тендітне тільце напружилося в його руках. Але його тілом вже снувала млість від того, що пригортав її до себе. Захоплено дивився в ці милі налякані очі, суворо нахмурившись.

— Куди ти підеш? Тобі ж тепер немає куди йти?!! — Зірваним низьким басом, поцікавився чоловік.

Дівчина кліпнувши нервово ковтнула, і теж тихо повідомила.

— Я зняла кімнату, у гуртожитку. Тож я маю куди піти. Пустіть мене.

— Не пущу! — Впевнено кинув Кирило. Її відчайдушність стискала душу. — Уляно, ти хоч уявляєш, які умови проживання в гуртожитках? Ти в курсі, що в кімнаті житимеш, не одна?

— В курсі. — Впевнено відмахнулася дівчина та додала. — Які б умови там не були, це краще ніж на вулиці...

Приємного читання!!!

Щира подяка всім, хто долучився до цієї історії, та тим хто продовжує залишатися з героями!!! Завдяки вашій підтримці, з'являються книги. Бо саме, ваша підтримка надихає, та стимулює, рухатися вперед. Усіх ціную, люблю та обіймаю!!!

Завжди ваша Лія Тан!❤️❤️❤️