Всім привіт, мої котики)
Нічний блог до ваших послуг.
Я тут втомилась від щоденної роботи, редактури старих книг та написання продовження циклу про перевертнів. Саме тому прийшла до вас.
Чесно кажучи, я маю декілька ідей з приводу того, що писатиму вже потім після фентезі… І це буде точно СЛР.
Річ у тому, що як виявилось, цей жанр мені все ж ближчий, хоч і своїх перевертнів я люблю.
Ідея написати «Розбіжності кохання» зародилась в березні, і саме завдяки їй я змогла відкрити першу передплату на Букнеті. То може березневі ідеї для мене є щасливими?
А ще я тут прочитала одну класну роботу, яка справила на мене неабияке враження. Сама історія наповнена глибокою філософією про щастя. Про те, що людині мало потрібно було для того аби відчути себе щасливою. І знаєте, я тут подумала, що останні місяці я виснажувала себе постійним моніторингом статистики, чи просто відганяла себе, бо вже час би мати повноцінну книгу, бо ж людям обіцяла…
А по факту я лише вигорала. Бо в гонитві за результатом упускала той факт, що писати я хотіла тому, щоб люди змогли познайомитись зі мною через мої твори.
Все відносно, саме тому я просто дозволила собі не ставити високих очікувань. Писати в задоволення.
І зараз я з вами теж ділюсь з цим, бо хочеться. Хочеться бути ближче, навіть і у таких відвертостях.
А як ви боретесь з перфекціонізмом і завищеними очікуваннями?
З любов’ю ваша Валерія Оквітань.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарне питання.) Я зараз саме редагую, ще трохи залишилося, але якщо спочатку прискіпливо перечитувати і виправляти подобалося, то останнім часом уже набридло. Вирішила закинути редагування і написати пару нових глав. Навмисно дала собі установку "як-небудь", хоча, звісно, паралельно хочеться, щоб вийшло цікаво і захопливо.)
Магда Май, Дякую, навзаєм)
Вітаю!
А у мене навпаки – занижені очікування, адже розумію, що пишу зараз непопулярні для Букнету жанри: наукова фантастика, бойове фентезі та міське фентезі про дідуся Миколу і Мурзика. Читачів вкрай мало, але ті, хто читають, неабияк підтримують мене.
З приводу перфекціонізму та редагування я Вас чудово розумію. Я – сліпий автор, тож редагування наосліп дається мені вкрай кладно і на один розділ я можу витрачати 2-3 тижні. Однак, 90% часу йде саме на прослуховування результату і переписування вдаліших варіантів речень: міняю місцями слова, прибираю повтори, шукаю класні синоніми і так далі. Моя самокритика доволі жорстка, але я даю собі звіт, що я все таки суттєво покращую текст під час такого прискіпливого редагування. Я не можу насолоджуватися процесом, бо долаю гору перешкод, але я можу трішки порадіти результату своїх старань =)
Натхнення Вам, вдалих ідей, легкої редактури, задоволення від процесу та багато задоволених і вдячних читачів! Нехай результат перевершить Ваші очікування! ;)
Dark Overlord, Дякую) Редактура напевно для всіх авторів є нудною частиною, але і її варто робити з розумом) Дякую, що поділились своїм досвідом. Я і вам бажаю вдячних читачів) І ви помиляєтесь, коли кажете, що ви пишете не в популярних жанрах, адже, на мою думку, зараз якраз такі книги і читаються)
Завищені очікування від результату, вбивають задоволення від процесу)
Дар Вогнів, Тааак, в точку, і втрачається саме задоволення від процесу)
А навіщо боротись ? Всі ці речі роблять нас нами. Якщо я люблю порядок, то безлад не зробить мене щасливою , і навпаки . Щоб бути щасливою , треба бути собою , тоді і люди навкруги навіть будуть знати тебе справжню, аине ту якою ти намагаєшся стати .
Ксенія Стрілець, Так роблять, але варто мати якусь золоту середину, щоб і продуктивною залишатись і не сильно розчаровуватись)))
Ніяк. Дозволяю йому пройти, беру паузу, п'ю каву. Ловлю той момент, коли трлхи попустить і знову беруся за цікаву роботу.
Щодо очікувань, це ж не лише від мене залежить. Зі свого боку просто налаштовуюся 5п те,що може й не вийти.
Марі К, Страшно себе налаштовувати, що не вийде одразу)
У мене немає завищених очікувань. Мені навпаки кажуть, що я себе недооцінюю, занизька самооцінка і т.д.
Ірина Скрипник, Можна мати і низьку самооцінку з завищеними очікуванями до себе, на жаль)
Колись мені батько сказав фразу,, всім не догодиш, і навіть якщо все буде чинно і правильно , завжди знайдеться той хто скаже що все погано бо надто ідеально, а отже щось не так!"
Валерія Оквітань, Він взагалі був мудрою людиною шкода що я це зрозуміла занадто пізно...
Борюся з розчаруванням кардинально... не дивлюся в статистику (смайлик, що плаче від сміху))))
Лада Астра, Я ще поглядую, мазохіст в мені каже тихеньке: "дякую" )))
Чесно, це дуже важко змусити себе не дивитись. Так і кортить))
Дякую ,що ділитесь.Рада,що знайшли себе в собі і зрозуміли,що для того ,щоб бути щасливою не обов'язково бути ідеальною).Дозвольте собі бути собою)
Натхнення Вам та невтомної Музи!
Тетяна Маркова, Дякую. Так виявляється, що щастя не дорівнює ідеальності. На жаль таке розумієш, коли тягнеш все з останніх сил. Мені пощастило зрозуміти трішечки раніше))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати