Що сталося?

Привіт мої любі!

Ось і нове оновлення ♥️

Сподіваюсь Ви отримаєте порцію хвилювань, та ще більше очікуватимете на нове :)))

 

 

... - Добрий день! Ви замовляли? – питав чоловік за кермом.

 

- Так, я! Ви дуже швидко! – здивувалася дівчина. – Ще навіть сповіщення не було, який автомобіль чекати.

 

- Ой! Вибачте за незручності! – чоловік покинув кермо, та вийшов, щоб допомогти пасажирці завантажити сумку до багажника. – У нас в компанії виникла проблема. Оператори страйкують, вимагають підвищення заробітної плати. А я був майже поруч, у цьому селищі, привіз клієнтів. – сказав майже пошепки з посмішкою. – Але я Вам цього не говорив, гаразд?

 

- Гаразд. – всміхнулася Олеся. – Оператори нехай, головне, щоб не водії. – вона швидко зайняла місце у салоні й назвала адресу куди треба їхати.

 

  Водій здався їй дуже приємною привітною людиною. Дорогою вони розмовляли на різноманітні теми, Леся навіть на деякий час забула про власні проблеми, та розслабилася. Вся ця омана продовжувалась, поки вона не помітила, що автомобіль відхилився від курсу.

 

- Вибачте, а куди ми їдемо?! – спитала, поки ще не відчуваючи небезпеки...

 

Продовження тут:

https://booknet.ua/book/na-perehrest-bratv-b420918

 

 

А поки ви читаєте,  я писати наступну історію ;)

Добраніч ♥️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Багирова
19.03.2024, 01:07:38

Я вже ніготь зламала від хвилювання...от халепа, ну чому вона не подзвонила Максу??!)))

Віолетта Котова
19.03.2024, 10:53:28

Анна Багирова, О ні, так і без манікюру залишитись можна! Бо в наступних розділах заспокійливого не обіцяю)))

avatar
Анні Ксандр
19.03.2024, 01:04:20

Як не вбили, то викрали... Брр, жах.

Віолетта Котова
19.03.2024, 10:52:30

Анні Ксандр, Точно жах :(

Інші блоги
Невеликий шматок з сьогоднішнього оновлення ❤️
Я стискаю коліна так міцно, ніби боюся розсипатися на шматки. У старому бабусиному будинку тихо — лише вітер шарудить за вікном і десь далеко гавкає собака. Телефон поруч знову спалахує, але я навіть не дивлюся на екран.
Хвали мене, моя губонько або "Аве — мені"
Думаю, доведеться завести тут окрему рубрику для нових робіт. Бо автор, як відомо, істота вразлива: сам себе хвалити не може — непристойно, мовчати теж не може — тоді ніхто не помітить, що він узагалі щось написав. А
Історія триває
Продовження історії триває.. Минуло 5 років.. Ліна вже закінчила коледж у Англії. І приїжджає знову в Київ, планує поступати вище, вже подала документи у декілька вузів, здала всі іспити, і вирішила знову трішки відпочити,
І як можна пройти повз?
— Доброго ранку, — хлопець піднімає погляд, ловлячи мене на гарячому. Завмираю на місці, нервово ковтаючи повітря. Він же ж не помітив, що я так на нього витріщаюся, правда? Міцно стискаю края футболки пальцями. —
Статистика
Число моїх підписників росте, чому я незрівнянно радий. Але чомусь число прочитань книги Стороння Особа вже багато часу стоїть на позначці 499.Статистика з мене знущається
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше