Чудово вас розумію. Сам проходжу через дещо подібне: пишу-публікую, а читає від сили двоє-троє людей. Вже кілька разів хотів все покинути, та поки вирішив продовжити й дописати хоча б цю одну книжку, а там вже буде видно, чи буде у неї продовження чи ні.
Таке трапляється тут часто. Можливо просто заморозьте книгу на деякий час, щоб не видаляти. Якщо комусь буде не байдуже — відгукнуться) Якщо оновлення не часті, то читачі можуть очікувати завершення книги, щоб читати вже ціляком. Таке теж буває)
Тут вже визначте самі пріорітетність) Якщо пишите для себе і важливо завершити роботу — продовжуйте писати, а якщо для привернення уваги — то краще писати те, на що одразу звертають увагу)
Вітаю.
Не могла пройти повз ваш крик душі.
Не знаю чи мої слова принесуть вам заспокоєння, але я точно знаю, що у кожного в творчості свій шлях.
Якщо писати від душі і саме те, що себе зачіпає і хвилює, тобі то щиро на всі 100, то все вийде в свій час.
Або думаючи про читача, що б могло зацікавити сучасну жінку, змінити жанр.
Я про те, що зупинятися на шляху не варто, як не варто шукати когось винних.
Пишіть в свій кайф і читач підтягнеться.
Натхнення і не відпускати свою Музу ні на крок!!! :)
Nataliya Parfenyuk, Книга написана чотирнадцять років тому. Писала легко, майже за півтора місяці. Люблю писати і буду. Ви праві, то був крик душі. Мабуть не треба було писати блок. Але кількість читатів, це оцінка книги.
Дякую за вашу увагу.
Всім вітання!) Хочу трохи розповісти, чим займаюся. Між тривогами та вибухами я намагаюся триматися, працюю і продовжую працювати над книгою «Уламки долі» — редагую розділи разом із коректором Elen Lukas. Анотація
Привіт, дорогі колеги-автори та читачі! Кожен із нас знає, як важливо знайти «свою» аудиторію та допомогти гарній книзі зустрітися з читачем. Тому я шукаю авторів для щирої та взаємовигідної співпраці! Пропоную взаємне
Я навіть уявити не могла, що ця історія так глибоко западе вам у душу… Дорогі читачі, я безмежно вдячна кожній і кожному з вас за ці космічні цифри та вашу підтримку! Спостерігати за вашими емоціями, відгуками
Сонечки, привіт! Поспішаю поділитися гарною новиною. Сьогодні протягом доби діятиме знижка на літню та романтичну історію ПЕРША ДІВКА НА СЕЛІ яка свого часу була написана на конкурс “Кохання не купити”. Це неймовірна
Вітаю, друзі! От і прийшла пора прощатись із героями, чиї історії затягли мене аж на дві книги. Хто читав й інші мої роботи вже знає, що я люблю писати живих персонажів, які роблять помилки і отримують життєві уроки, важко
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПишите. Не сдавайтесь и у Вас обязательно получится!
Медова Черешенка, Дякую.
Чудово вас розумію. Сам проходжу через дещо подібне: пишу-публікую, а читає від сили двоє-троє людей. Вже кілька разів хотів все покинути, та поки вирішив продовжити й дописати хоча б цю одну книжку, а там вже буде видно, чи буде у неї продовження чи ні.
Зоя Лістрова, Того ж бажаю і вам)
Таке трапляється тут часто. Можливо просто заморозьте книгу на деякий час, щоб не видаляти. Якщо комусь буде не байдуже — відгукнуться) Якщо оновлення не часті, то читачі можуть очікувати завершення книги, щоб читати вже ціляком. Таке теж буває)
Тут вже визначте самі пріорітетність) Якщо пишите для себе і важливо завершити роботу — продовжуйте писати, а якщо для привернення уваги — то краще писати те, на що одразу звертають увагу)
Marinaria, Я зрозуміла. Дякую.
Вітаю.
Не могла пройти повз ваш крик душі.
Не знаю чи мої слова принесуть вам заспокоєння, але я точно знаю, що у кожного в творчості свій шлях.
Якщо писати від душі і саме те, що себе зачіпає і хвилює, тобі то щиро на всі 100, то все вийде в свій час.
Або думаючи про читача, що б могло зацікавити сучасну жінку, змінити жанр.
Я про те, що зупинятися на шляху не варто, як не варто шукати когось винних.
Пишіть в свій кайф і читач підтягнеться.
Натхнення і не відпускати свою Музу ні на крок!!! :)
Nataliya Parfenyuk, Книга написана чотирнадцять років тому. Писала легко, майже за півтора місяці. Люблю писати і буду. Ви праві, то був крик душі. Мабуть не треба було писати блок. Але кількість читатів, це оцінка книги.
Дякую за вашу увагу.
Спробуйте написати про це у своїх соціальних мережах або візьміть участь у якомусь марафоні на взаємне читання. Мені особисто допомагає мій інстаграм
Ірина Скрипник, Дякую.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати