Чудово вас розумію. Сам проходжу через дещо подібне: пишу-публікую, а читає від сили двоє-троє людей. Вже кілька разів хотів все покинути, та поки вирішив продовжити й дописати хоча б цю одну книжку, а там вже буде видно, чи буде у неї продовження чи ні.
Таке трапляється тут часто. Можливо просто заморозьте книгу на деякий час, щоб не видаляти. Якщо комусь буде не байдуже — відгукнуться) Якщо оновлення не часті, то читачі можуть очікувати завершення книги, щоб читати вже ціляком. Таке теж буває)
Тут вже визначте самі пріорітетність) Якщо пишите для себе і важливо завершити роботу — продовжуйте писати, а якщо для привернення уваги — то краще писати те, на що одразу звертають увагу)
Вітаю.
Не могла пройти повз ваш крик душі.
Не знаю чи мої слова принесуть вам заспокоєння, але я точно знаю, що у кожного в творчості свій шлях.
Якщо писати від душі і саме те, що себе зачіпає і хвилює, тобі то щиро на всі 100, то все вийде в свій час.
Або думаючи про читача, що б могло зацікавити сучасну жінку, змінити жанр.
Я про те, що зупинятися на шляху не варто, як не варто шукати когось винних.
Пишіть в свій кайф і читач підтягнеться.
Натхнення і не відпускати свою Музу ні на крок!!! :)
Nataliya Parfenyuk, Книга написана чотирнадцять років тому. Писала легко, майже за півтора місяці. Люблю писати і буду. Ви праві, то був крик душі. Мабуть не треба було писати блок. Але кількість читатів, це оцінка книги.
Дякую за вашу увагу.
Дорогі читачі! Книга Все одно будеш моєю, 18+ вишла на папері. Сьогодні йду забирати першу партію поставки ❤️ Перші примірники будуть з моїм автографом та закладинкою в подарунок Хто бажає замовити неймовірну
Нарешті!!! Після стількох розділів, поворотів, демонів, упирів, контрактів, зрад, смертей, таємниць і дуже непростих стосунків між сестрами я можу сказати це вголос: Фентезі-роман «ЦИКУТА» завершено! ✨✨✨ Ця історія
У цей момент я чітко відчула на собі чийсь погляд. Серце пропустило удар і чомусь стиснулося, а по шкірі побігли мурахи. Обертаючись у той бік, звідки відчувала на собі чужий погляд, майже не сумнівалася, кому він належить.
так вийшло, що я зарання ( три дні тому) не подзвонила та не домовилася з бабусею Галею Анастасьєвою проте, що я з нею учора їду на кладовище, до мого тата. Та вона їде на кладовище, з якоюсь жінкою. Тому, не зліться на мене
Кілька днів мене тут майже не було - видавала сестру заміж )))) Тож була трошечки зайнята святом, підготовкою і всією цією весільною метушнею. А тепер вже збираю валізи, бо завтра вирушаю до океану. Сподіваюся, шум
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПишите. Не сдавайтесь и у Вас обязательно получится!
Медова Черешенка, Дякую.
Чудово вас розумію. Сам проходжу через дещо подібне: пишу-публікую, а читає від сили двоє-троє людей. Вже кілька разів хотів все покинути, та поки вирішив продовжити й дописати хоча б цю одну книжку, а там вже буде видно, чи буде у неї продовження чи ні.
Зоя Лістрова, Того ж бажаю і вам)
Таке трапляється тут часто. Можливо просто заморозьте книгу на деякий час, щоб не видаляти. Якщо комусь буде не байдуже — відгукнуться) Якщо оновлення не часті, то читачі можуть очікувати завершення книги, щоб читати вже ціляком. Таке теж буває)
Тут вже визначте самі пріорітетність) Якщо пишите для себе і важливо завершити роботу — продовжуйте писати, а якщо для привернення уваги — то краще писати те, на що одразу звертають увагу)
Marinaria, Я зрозуміла. Дякую.
Вітаю.
Не могла пройти повз ваш крик душі.
Не знаю чи мої слова принесуть вам заспокоєння, але я точно знаю, що у кожного в творчості свій шлях.
Якщо писати від душі і саме те, що себе зачіпає і хвилює, тобі то щиро на всі 100, то все вийде в свій час.
Або думаючи про читача, що б могло зацікавити сучасну жінку, змінити жанр.
Я про те, що зупинятися на шляху не варто, як не варто шукати когось винних.
Пишіть в свій кайф і читач підтягнеться.
Натхнення і не відпускати свою Музу ні на крок!!! :)
Nataliya Parfenyuk, Книга написана чотирнадцять років тому. Писала легко, майже за півтора місяці. Люблю писати і буду. Ви праві, то був крик душі. Мабуть не треба було писати блок. Але кількість читатів, це оцінка книги.
Дякую за вашу увагу.
Спробуйте написати про це у своїх соціальних мережах або візьміть участь у якомусь марафоні на взаємне читання. Мені особисто допомагає мій інстаграм
Ірина Скрипник, Дякую.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати