Привіт вам, любі читачі та автори. Поговоримо трохи перед сном?
Знаєте, довгий час намагалася вийти з амплуа псевдонімів, перестати себе розривати на різні особистості і зрештою досягнула цього. І от я дивлюся на популярну тенденцію створювати кілька додаткових профілів та займатися саморекламою з них й згадую себе. Наскільки на мене тиснуло це роздвоєння. Що в світі живої літератури мене знали під справжнім іменем, а в світі самвидаву під псевдонімом. Й це викликало жахливий дисонанс, бо наче досягнення були і там, і там, але доводилося тягнути їх окремо. Я ніяк не могла зєднати їх в одне.
Чесно? Не знаю, як ці автори витягують це. Бо я не витягую навіть запамятати де чия ліва сторінка) Чесно) Коли їх двоє в оточенні, ще якось можна вслідкувати. Але коли їх багато...Хоч би хто список написав, де чий) м?) Що скажете? Маєте дух написати, де ваша додаткова сторінка? І що вона вам дає такого, чого не дає основна? Чи може ви знаєте, хто під яким псевдо? Чи може ви можете розказати чому самі пишете під псевдонімом, а не під реальним іменем?
П.С. Прода була ніччю. Подарунки в Телеграмі
25 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю!
У мене лише одна сторінка і не маю жодного бажання створювати ще.
А мій псевдонім існує більше 15-ти років. У нього довга історія, яка формувалася переважно без моєї участі. Згодом, цей псевдонім став моєю візитівкою в дизайні. Я намалював для нього кілька логотипів (один з них зараз на аватарці) і ліпив його під своєю творчістю.
Спробувавши свої сили в письменницькій справі – не став зраджувати звичці, тож псевдонім і логотип залишилися такими ж.
А шапка на сторінці, хоч і не мною намальована, але добряче натякає на те, що я – сліпий автор.
Сподіваюся, Вам було цікаво =)
Солодких снів! ;)
Dark Overlord, Окей. Писатиму туди одразу.
Пишу під псевдо, бо дуже страшно було розповідати комусь про своє захоплення. Сама не знаю чому) Тепер друзі та родина в курсі, нічого не змінилося від того, що вони дізналися про книжки. Дехто навіть підтримує та читає. А псевдонім вже залишився. І на Букнет і в соцмережах. Тепер вже не переграю.
Найсмішніше, коли автор собі ж пише коментар з іншого акаунту)))
А що??? Приємно ж читати похвалу від розумної та тямущої людини ))))
Дмитро Євтушенко, Ну а що я вам ще можу сказати? Поки що розмова стоїть на місці і розвитку її я не бачу, тому зникаю.
Привіт. Пишу під псевдонімом бо дуже лячно якщо хтось із знайомих прочитає чи пізнає мене:) напевно цей страх вкорінився в мені бо завжди казали батьки, вчителі і інші - а що люди скажуть... Тому під прикриттям легше бути собою. І хоча я вже доросла і розумію що треба жити так як хочеться тобі, але всеодно ті якісь рамки які закладали з дитинства не дають вільно дихати. До того ж уявляю якби хтось наприклад з знайомих прочитав щось написане про одностатеві стосунки або яскравий опис постільної сцени одразу б сказали дурна дитина, не ясно що в неї в голові...
Айрін Айс, Шкода, що ваші знайомі так і не подорослішали, і не знають, що може відбуватися в постелі, окрім сну...
Бажаю вам позбутися тих рамок, якщо вони вам заважають))
Я пишу крім цього псевдо, ще й під псевдонімом Степан Дідик.
Чому?
Здається, що читач, який звик бачити в одного автора, скажімо, кохання-муркотіння, зіштовхнувшись раптом з суворим бойовиком не вважатиме вдалим такий авторський експеримент.
Степан Дідик, це автор історичної прози. Це мій проєкт, ціль якого провести читача різними історичними подіями нашої країни (заодно й сам дізнаюсь), разом з історією одного роду, в якого всі нащадки мають серце праворуч.
Сил та часу, дійсно не вистачає на два акки, натомість коли один працює інший набирається сил)
Привітики, довго не могла наважитися зареєструвати акаунт як авторка, думала над псевдонімом. А коли придумала, то щось весь час заважало. І от одного серпневого дня минулого року, сидячи в шезлонзі і дивлячись на р. Ірпінь я зібрала себе воєдино і подумала, а нащо мені той псевдонім? Як хтось зі знайомих випадково знайде і почитає, той що, не подобається, хай напише краще.
Саме смішніше те, що коли признаєшся друзям, рідним, що ти пишеш. Всі такі, вау, круто, молодець.... і не читають.
Цікава тема, я публікуюся під псевдонімом, адже не люблю ні своє імя, ні прізвище. Та й в житті багато так і зве Амілазкою) тож не бачу проблеми)
А щодо додаткових акків, то... не сказати б, що це додатковий, але маю мамин акаунт) поки вона повільно читає мої книги, я зайшла з її акку і проставила собі зірочки))) так сказати, підняла трохи статистику, а то якийсь кадр нещодавно проставив одиниці під всіма розділами всіх моїх книг)))))))))
Марі К, будь ласка))
Коли горіла ідеєю писати книгу й публікувати тут, мала два ак: один читацький, з якого писала коментарі й читала книги інших авторів а інший для публікації книги. П.с. так, я була наівна й вірила,що це вдала ідея.
Моє справжнє прізвище надто довге, щоб легко запам'ятовувалося. А про те, як мене обзивали на прохідній в Чехії, можна написати невеликий гумористичний твір. Тому, псевдонім був логічним вибором. Довго вибирав підходящі(переважно з закосом під германську мовну групу), поки не зупинився на поточному. І цього разу вибір був більш ніж вдалим, якщо судити по тому, що навіть люди, які знають моє справжнє ім'я, воліють використовувати псевдонім.
Щоправда, автором мене важко назвати. Принаймні, автором літературних творів(;
P.S. На Букнеті користуюсь двома акаунтами, але інший не персоніфікований, оскільки є акаунтом YouTube-каналу.
Янко Далт, Моя пам"ять має надто обмежений ресурс, щоб ще й ім'я запам'ятовувати.
Я настільки звикла до свого псевдо, що коли чую Софія Вітерець - відкликаюся, ніби все життя з ним і ходжу)))) Якось зі мною тиждень по роботі розмовляли віч на віч, називаючи Софією, а я й уваги не звернула) Лиш потім подруга сказала - тебе ж Вікторія звати)
Тому виходить, що не розділяю зовсім ці дві свої особистості))) І якщо щось в голову стукне, то й взагалі ім'я зміню на псевдо)))
Анітка Санніфео, Клас)))
Дві сторінки створюють, щоб писати в різних жанрах. Якщо наважусь писати фентезі, то теж створю, адже багато читачів моєї сторінки поціновувачі саме любовних романів. Щодо мого псевдо… воно майже таке, як реальне імʼя. Почуваюся зі своїм псевдонімом комфортно.
Іван Франко мав близько ста псевдонімів)) Багато писав і творив. Тому тенденція на букнет мати по кілька аків не нова)
Янко Далт, звісно:) А псевдонім - то окрема й особиста справа кожного)
Вітання, усім! Особисто я вибрала один псевдонім і під ним публікуюся. Мене все влаштовує.
Я створила псевдо ради конкурса) на який навіть не потрапила:)))) а так би мабуть не створювала:) я й на основному не можу писати регулярно, то що говорити про два))
Alesia, Мабуть, що так))
Дякую вам за підтримку❤
В мене один профіль, і так, під псевдонімом. Мені так захотілося) про мою творчість знає буквально три людини в реальному житті, решта мене знає як технічного експерта та начальника відділу)
З приводу різних профілів - тут все банально-очевидно. В мене в подруги-авторки два профілі . Основна мета - розділення цільової аудиторії по стилю. Якщо пишеш детективи і еротичні любовні романи - це два різних світи. І такі жанрові розділення навіть модератори рекомендують.
Ще однією причиною є комерція. Скільки б профілів не було, а передплата відкрита на одному і це правило. Тобто на одному профілі доходиш до платної частини, а на іншому платна якраз завершується. Так можна збільшити прибуток. Адже є неписані правила щодо тривалості впроцесника.
До речі, не бачила, щоб автори на своїх двох сторінках писали коментарі сам собі))) принаймні ті, кого я знаю.
Ось таке пояснення маю.
Салют! Прикольна тема блогу.
Багато авторів, які вже досягли успіхів у літературі, радять написати першу книжку і... заховати її в стіл :) Я так і вчинив, тільки засунув у віртуальний стіл. Розраховував на дві-три зірки, головне для мене було зважитися на публікацію, все одно, що вийти голим на сцену, ну, ви в курсі :) Це виявилося гм... захоплююче :))) Потім вирішив спробувати "просувати" книжку (з нульовим бюджетом), створив акаунт на ФБ, були й інші "експіременти". Зізнатися, ні про що не шкодую. З'явилися контакти з колегами, сторонні відгуки на мої письменницькі потуги, якийсь досвід, а головне розуміння, що і як розвивати надалі, щоб текст виявився по-справжньому цікавим для читача (принаймні сподіваюся на це). Загалом, так, створив на Букнеті сторінку нового автора із загадковим псевдонімом (головне не забути пароль :), яка поки що чекає свого часу в стані анобіозу.
Ніколи не задумувалася, що в когось може буть декілька сторінок.. А навіщо?) Щоб активно коментувати себе? :))) Зізнаюсь, не каюсь, не тут, а на Ютюб маю дві сторінки. Але так сталося історично)) Коментую сама себе там... Роздвоєння особистості ще те)))
Анітка Санніфео, Словник в допомогу))
А мені легше змінити ім'я у паспорті ніж відмовитися від псевдоніму. Бо його вибрала я. Вже багато років тому. . З ним я відчуваю себе гармонічно. Зупиняє від втілення мрії лише тяганина з документами))
Мене ледь на одну сторінку вистачає, а де брати сили на дві чи три то для мене загадка. Це ж окрім Букнет ще соцмережі.... І все треба просувати, створювати контент. І головне встигати писати проди!
Я не бачу проблем поки миксувати жанри на одній сторінці. Для мене важливо, щоб читачі знали що то моя творчість, чи то фентезі, чи то СЛР, чи фантастика...
Пишу під псевдонімом,і колись вже писала блог про його створення.
Він з'явився десь у 2006 році, коли були популярні чати на маіл.ру.
Анітка Санніфео писався англійською - Anitka SunnyFeo - й змінився на написання кирилицею лише з отриманням комерційного автора на Букнет.
Анітка - це від мого імені, до того ж в дитинстві мені подарували, ляльку, а на етикетці було написано ''Anitka".
Санніфео - це Сонячна Феодосія, місто де пройшло моє дитинство та юність.
Під своїм ім'ям писати досі стрьомно. Хоча я поступово починаю казати друзям та знайомим, що я пишу книги під цим ніком.
на конкурс Кіберпанк за умовами повинні були бути нові акаунти. Тому "старі" автори заводили собі нові сторінки для участі
Татьяна Псевдоним Шпаковская, Знаю) І мені імпонують автори, які прямо заявляли, що ось вони, ті самі. Зрештою, багато читачів залишаються з авторами не через ідею, а через самого автора. Це і означає "працювати на своє імя".
Думаю, якби був сенс писати на одній сторінці різні жанри, то автори з цим не заморочувалися б)
Богдана Малкіна, або в дотичних...
наприклад, я зараз пишу типу темне фентезі, хоча воно трохи дивне) гг підлітки.
але інша книга не факт, що буде в темному фентезі. але гг будуть підлітки.
Та й таке)
Особисто я забив на псевдоніми. Востаннє я писав під псевдонімом ще до 2014-го року, коли були мої перші спроби пера, але то було на оркосайтах. З тією частиною себе я покінчив ще після вторгнення рашки у 2014-му, а тому зараз я пишу під своїм справжнім іменем. Я більше не той хлопчисько, що був тоді. Зараз я вже не соромлюсь писати під власним іменем і світити свою пику на аватарці)))
Юлія Богута, не поняла..) де ти встигла мене побачить? :))))
Вітаю вас, Юліє! Цікава тема, але мені здається, що ніхто не скаже правди.
Про себе...
Іра, то справжнє ім'я. Майська - псевдо ( Людина, яка знає мене справжню, розуміє чого таке "прізвище")
Фотку думала-гадала, але не наважилась викласти. Хоча дівчина на авці схожа на мене (Знову ж таки, слова людини, яка бачила мене)
Чому не наважилася на справжнє ім'я? Бо трохи боюся осуду. В реалі мій псевдонім знає пару людей. І то, не рідні чи знайомі.
Юлія Богута, Дякую) Ти права. Але я краще тихенько, під псевдо попишу, під псевдо похіхікаю)
А тут в мене так, псевдонім. Так теж склалося історично. Не буду розкривати історію створення свого псевдо. Але не бачу себе під іншим ім'ям саме на самвидаві. Звиклося)
Юлія Богута, Та звісно, що є))
Ооо... Гарна тема))) Можна і мені список потім?)) Бо я вже теж починаю плутатися))
Дмитро Євтушенко, Як тільки сама заполучу!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати