Як щодо крилатих чоловіків?)))

Учора вийшло оновлення Темних часів)

Запрошую до прочитання.

Для вас арт одного з персонажів:

Архангел, якому доведеться приймати важкі рішення...
 

І невеличкий уривок:

З ледь помітним шелестом, Ден матеріалізувався поряд зі мною. 

— Чарівно, чи не так? 

Я всміхнулась. Мабуть, кращого ментора за Дена мені годі було й шукати. Однак думка, що на його місці міг би бути Максим знову болючою шпилькою промайнула у свідомості. Набравши в груди якомога більше повітря, за звичкою, що з’явилась в мене після зцілення від зурочення, я наважилась запитати:

— Чому він більше не приходить?

— Він вирішив, що так буде краще для тебе.

— Чому ж він не запитав у мене, як мені краще?! — я відчувала, як починаю сердитися. Ден пронизав мене своїм теплим поглядом. 

— Іноді я сумую за тим, що ви звете емоціями… — тужливо зауважив він. — Можливо, я теж частково сприяв такому його рішенню, попри власне бажання. 

— Що ти маєш на увазі? — уперше за весь час нашого знайомства Ден щось відчував. Його емоції ледь помітними голочками пробігли моїми долонями. І знову я зловила себе на думці, що такого ніколи не бувало.

— Я розповів йому свою історію. І те, чим вона закінчилася.

Затамувала подих. Відчувала, що за його словами стояло щось надзвичайно важливе.

— Можу виправдати себе тим, що попередив: моя історія не обов’язково стала б і його. Тож він зробив як вважав за потрібне.

Злість у мені здійнялась шаленою хвилею. …вважав за потрібне… За кого він себе має! Я зробила два довгих вдихи, як мене навчав Ден. Цей гнів мені ще може знадобитись! Подумки зібрала енергію від новоз’явленої емоції, уявляючи як збирається темна куля у зоні сонячного сплетіння.

— Ти гарно вивчилася! — архангел усміхнувся мені доброзичливо.

Обіймаю) Приємного читання)))