Улюблені цитати з книжки "Зрада.Повернись до мене"

Книга вже вичитана і зараз знаходиться на останніх етапах доопрацювання.

Насправді, я планувала, і сподівалася, завершити її ще вчора. Але творчий процес, такий творчий, що знову засиділась до другої ночі і все ще не все доробила ;)

Але вже зовсім-зовсім скоро вийде фінальна версія і я натисну кнопку «завершити книгу»!

А тепер, цитати з книги "Зрада. Повернись до мене"!

***

Сарказму моєму внутрішньому голосу не займати. Я сьогодні найкраща підтримка собі.

***

Не бути моїй коханій психологом, але ж і полюбив я її не за це.

***

Це буде важко. Пояснити їй свою тупість.

***

Десь чую жіночий крик, сповнений болю. Чомусь він лунає так близько. Прямісінько з моїх легень.

***

Ні, про це навіть думати не хочу. Не можу.

Вона моя дружина.

«Була», – тихо шепоче внутрішній голос

***

– Тук-тук, – до палати зазирає Андрій. – Терезо Костянтинівно, ви готові?

– Так, – киваю.

– Ні! – одразу ж включається в розмову мама.

Ми на пару з поліцейським здивовано на неї витріщаємося.

– Спочатку поїсти. Ви подивіться, вона наче привид, пане офіцере. Не пущу, поки не пообіцяєте, що дитина буде погодована.

– Бабусю, мама не їла зі мною. Сказала, пізніше. Тому її забирає поліція? – злякано питає Маркус.

– Все, Терезо, твій син тебе заклав, – суворо каже мама.

***

– Так, доню, – вона відгукується одразу.

– Це Ліка.

– От кобила срана, щоб її підняло й гепнуло, – і таке промовляє моя мама, яка за життя майже й не лаялася ніколи!

– Угу. Тільки довести цього не можуть.

– Наведемо порчу? – серйозно цікавиться моя улюблена жінка-дія.

– Залишимо це на крайній випадок.

***

– Тес, нам потрібно багато про що нарешті поговорити. Мені справді є що пояснити і за що вибачитися, – він ставить переді мною тарілку і сідає на місце.

– Ти приготував жахливу яєчню і тепер робиш все, аби в мене і один шматок не вліз? – буркочу. – Нащо ж такі розмови з самого ранку?

***

– Ви ж здогадуєтеся, що я прийшов сюди не просто так?

– Хіба не повідомити радісну звістку, що ти ще живий? – у своїй іронічній манері головний лікар заломлює брову.

– Повідомити не менш радісну, що мені потрібна робота.

– Приємно чути, що навіть пекло не змінило твого цілеспрямованого характеру, – хмикає Модест.

– Інакше як би я звідти вибрався, – озиваюсь йому в тон.

***

– Отже, сьогодні я побуду з Маркусом. І дуже сподіваюсь, що за мої важкі труди ви розплатитеся звісткою про ваш мир і зачаття мені онуки.

– Мамо!

– Не мамкай. Мама поганого не порадить.

***

Андрій мить на мене дивиться, переварюючи сказане, кліпає і заливається сміхом:

– Ох, відчуваю, Терезо Костянтинівно, робота з вами буде саме задоволення.

– Тільки відчуваєте? – награно розчаровано протягую я. – Думала, вже переконалися.

– Як справжній профі своєї справи, збираю якомога більше доказів, – він викликає ліфт.

Яка цитата сподобалася найбільше?) Пишіть в коментарях.

П.с. Якщо хочете придбати цю книгу за ціною передплати, але ще вагаєтеся, знайте, зараз ваша остання можливість)