30 підписників! Ура !

Вітаю , любі читачі та підписники ! Хочу подякувати , адже вас вже 30 ! Це , так би мовити , вже ювілей) . Дякую за кожний комент , вподобайку , зауваження ( адже вони доволі важливі для мене ) та підтримку ♥️. 

На Букнет я близько року . І за цей час було усіляке ) . Я навіть спершу хотіла закинути писати. Не через те , що була мала аудиторія , а просто тому , що спочатку не дуже виходило займатись цією творчістю . 

Але зараз я твердо стою ! І навіть якщо деякі моменти не виходять - все одно не здаюсь . Адже три книги все ще не написані : перша , яка викличе радість , друга - щастя , а третя - сльози .  Дякую кожному за теплі слова та відгуки ♥️. Ми вже , наче маленька родина . Сподіваюсь, що скоро вас стане більше . ))) 

А це ілюстрація , створена ШІ , для однієї книги ) . Як думаєте, яка буде назва ? Даю підказку : 

"Країна А...... . Втрачені м... " 

 

 

 

 

 

 

Тож усього найкращого! До нових зустрічей!))) 

Просто Віка) 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Leksi Flame
06.03.2024, 18:57:00

вітання!!!

Віка Лукашук
06.03.2024, 19:20:13

Leksi Flame, Дякую)

Інші блоги
Моя перша проба пера
Привіт всім❣️❣️❣️ Запрошую вас до своєї першої книги. Як то кажуть перша проба пера. Колись дуже давно я пробувала писати на букнет, але це було давно. Зараз вирішила спробувати знову. Запрошую до свого роману Батько
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше