Чи можливо втекти від долі?

Шановні читачі!

Запрошую Вас до другої частини книги "Невипадково"! Саме в ній розкриваються всі таємниці, якими сповита перша книга. Нас очікують небезпечні пригоди, щирі зізнання й пристрасне палке кохання!

Він сів рівно, насупивши брови. Все його тіло вказувало на напруження. Споглядаючи за ним я й сама мимоволі напружилась, намагаючись розібрати хоч слово на тому кінці слухавки. Але мені це не вдалось. Вислухавши співрозмовника, Люк закипів від люті:

- Як він нас знайшов? – викрикнув, - готуй людей! Швидко!

Він скинув виклик й щось злісно пробурчав, опустивши голову. Підняв погляд на мене й розлючено прошипів:

- Беннет… хай йому… бісів вірний пес! – задумавшись, він промовив більш спокійно, - ну нічого, в мене є козир!

Він підхопився з крісла й залишив пляшку на підвіконні. Підійшов ближче й нависнув наді мною. Я вдавила себе в ліжко, аби він не дотягнувся до мене. Але він стояв настільки близько, що достатньо було просто простягнути руку, для того, щоб схопити мене за зап’ястя. Він смикнув мене на себе, змушуючи підвестись. Його тіло втискало мене в край ліжка і я не падала лише тому, що він міцно тримав мене в своїх руках.

- Ходімо привітаємось з нашим другом! – він попрямував до виходу з кімнати, тягнучи мене за собою.

Його залізна хватка боляче впивалась на, й так, змучені руки. Але надія на те, що Беннет скоро буде тут, змусила мене беззаперечно слідувати за Люком. Мені так хотілось щоб мене врятували, що я була готова йти з Такером куди-завгодно.