Як я пишу історії

Працюючи над своєю першою історією, я розробила певну схему того, як краще за все писати великі історії. Це мій особистий лайфхак і я сподіваюсь, що він комусь знадобиться.

Отже, спочатку треба визначити, що саме повинно відбуватись у розділі та хто буде приймати участь. Визначивши дійових осіб, пишемо їм діалог. Це буде виглядати якось так:

Бабуся: А де мої пиріжки?

Червона шапочка: Так я їх дорогою зʼїла!

Бабуся: Нащо?

Червона шапочка: Воно само так вийшло, я не винна.

Прописавши діалог, я починаю додавати дії.

Бабуся сіла на стілець і запитала:

• А де мої пиріжки?
• Так я їх дорогою зʼїла! - відповіла зухвало Червона шапочка.

Вже більше схоже на розповідь та все ще чогось не вистачає. Тут на допомогу вже приходять деталі.

Бабуся тихенько сіла на дерев'яний стілець. Під її вагою він трохи похитнувся та видав відповідний писк. Її кухня, як і сам стілець, виглядала так, наче час зупинився тут  - відкриті полички, пахощі старих рецептів та атмосфера тепла. Бабуся все берегла та складала до купи. В неї не було нічого непотрібного. Все потрібне - серветки, що вона купила з дідом на ярмарку, коли той ще був живим, картина чорної кицьки, яку їй подарували на її останній ювілей, та навіть старий горщик з побитим дном. Вона все це любила. Та найбільше їй було до вподоби готувати. Вона бачила в цьому своє призначення.

• А де мої пиріжки? - несподівано запитала бабуся у своєї онуки, яка тільки-но зʼявилась на порозі її кухні.

Червона Шапочка, сміло посміхаючись, відповіла: 

• Так я їх дорогою зʼїла!