Знижка на шалену історію, та оновлення!

Мирного всім вечора, мої сонечка!!!

Запрошую до оновлення роману "Три бажання під Новий рік", та до знижки на роман, "Моя шалена...".

Уривок до історії, Кристини та Микити.

Читати тут...

— Дівчата, ви не уявляєте, яка я рада за вас. Ви ж такі молодчинки у мене... Ви, як ніхто, заслужили бути щасливими.

— А ти? — Обіймаючи Вишневську в один голос запитали подруги.

— І я, мабуть, також. — Шморгнула носом Кристина. — Тільки напевно на все свій час.

— Кріс! — Піднявшись впевнено покликала Яна, та відверто глянула на подругу. — Я розумію, що ти на емоціях, і на жаль вони у тебе не найкращі. Але... — Брюнетка замовкла. — Не вір всьому, що чуєш. Я переконана, що це все фейки. І звичайно справа брудних рученят цієї лицемірної блогерки.

— Кріс! — Покликала Дарина. — Я бачила промову цієї красуні, в лапках. Я як психолог, можу тебе запевнити, це чистої води істерика та провокація. Там не те, що вагітності, там навіть почуттів до Крука немає...

Продовження історії Аріни та Романа...

Уривок до роману зі знижкою. Це гаряча та справді шалена історія кохання, Аріни та Романа.

— Тату! — Покликала батька Аріна, піднявшись.

— Аріно, не втручайся. — Повернувшись огризнувся батько. — Чи може ти знала, що вона хоче піти?

— Не знала. — Сльози таки скотилися з очей.

 Все накотилося й відразу. Повернення в Україну, батькове весілля, зведений, противний брат, власність і жорсткість Гліба, з додаванням його зради, і на останок, звільнення Кіри. Добре, що хоч з Вовковим нічого не було. І це ще, мабуть, не всі приємні події.

— Якщо Кіра піде, цей дім без неї буде пустим та холодним. — Зірвалася Аріна, кутаючись у плед. — Вона практично виростила мене. Замінила мені маму. Вона для мене була всім світом, в той час як ти... — Схлипнула, й подалася до сходів.

— Як, що я? Що?!! — Зірвався Виговський. — Договорюй! Куди пішла? — Зірвався за спиною батько. — Я світа божого не бачив, аби тільки у вас все було. Я працював, як проклятий.

Аріна зупинилася, й оглянулася, змахнувши сльози, додала.

— Ти і нас не бачив. Нас, виховували няньки та Кіра, в той час як, нам не статки твої потрібні були, а ти сам. — Зірваним голосом заговорила дівчина. — Знаєш, як важливо було для нас почути твоє схвалення та похвалу, за те дванадцять, яке поставили в щоденник, яке часом було отримати, ой як нелегко. Але ж тобі було не до нас. Ти надто зайнятий був... — Змахнула свіжі сльози. — Я не хочу, щоб Кіра йшла.

— Аріно, я не можу її змусити залишитися. — Знітившись просився чоловік.

Аріна крізь сльози дивилася на батька. Відчувала пильний погляд Вовкова на собі, але зараз їй глибоко плювати на нього.

— А я не хочу так... — Облизнула нервово вуста. — Весь світ, який я любила, зруйнувався в одну мить. Не залишилося нічого, лише пустота... — Ковтнула ком, що не давав дихати. — Відпусти, Кіру, нехай іде. Так буде легше всім. — Знову облизнула сухі губи. — Я завтра теж переїду на квартиру. Хочу залишитись одна. — Замотавшись у плед, подалася на вулицю.

— Аріно!!! — Зірвався Ян. — Мені твоя допомога потрібна, а не... — Замовк.

Донька на мить зупинилася й напівобернулася. Так хотілося сказати, — хай Вовков допомагає. Та змовчала.

— Тату, я хочу лише спокою. Вибач. — Таки поплелася на вулицю. Дала сльозам волю...

Мирного вечора та тихої ночі, любі!!!❤️